Увесь минулий тиждень українські ЗМІ уважно спостерігали за подіями, що сколихнули Грузію, і за боротьбою України і наших союзників проти повернення Росії до Парламентської асамблеї Ради Європи.
Народний депутат України (фракція "Народний фронт") Віктор Єленський виявився безпосередньо в епіцентрі подій – як у Тбілісі, так і в Страсбурзі. У Грузії український депутатпредставляв Україну на засіданні Міжпарламентської асамблеї православ'я. З якої, власне, і почалися антиросійські акції у Тбілісі, які переросли потім у масові протести опозиції. Відзначимо, що російська пропаганда миттєво звинуватила українського депутата в тому, що саме він ініціював антиросійські виступи.
У Страсбург Віктор Єленський вирушив у складі української делегації, яка гідно і до кінця боролася проти беззастережного повернення делегації держави-агресора до Парламентської асамблеї.
Про цікаві та маловідомі подробиці того, що відбувалося у Тбілісі і Страсбурзі, сайт "Сьогодні" розпитав народного депутата відразу після його повернення з Франції.
"Грузинський народ відреагував на абсурдність ситуації"
- Вікторе Євгеновичк, спершу про події в Грузії. Як ви опинилися у Тбілісі?
- Я поїхав туди на засідання Міжпарламентської асамблеї православ'я в якості глави української делегації. Взагалі довгий час Україна ігнорувала засідання МАП. Колись давно на них їздили українські депутати. В основному комуністи. Потім була перерва. Цього року Комітет закордонних справ Верховної Ради, оскільки ми вже маємо свою національну церкву, вирішив сформувати свою делегацію в МАП. Мене призначили главою. Але так сталося, що я один туди поїхав.
- А що це за структура взагалі?
- Міжпарламентська асамблея православ'я повинна була, за задумом, об'єднувати парламентаріїв православної культури. Але вона спочатку, ще на етапі створення в 90-х роках, була заточена під Росію і під Грецію. В установчих документах виділена особлива роль Росії як єдиного православного члена Ради Безпеки ООН. І Греції – як єдиної на час створення Асамблеї держави-члена Євросоюзу. Природно, там багато друзів Путіна. Вони намагаються розширити Асамблею, залучити до участі в ній парламентаріїв держав, в яких православ'я не є релігією більшості населення.
- Добре. І з чого ж почалися акції протесту в Грузії?
- Засідання Асамблеї проходило в будівлі грузинського парламенту. І російський депутат-комуніст Гаврилов, який раніше був обраний президентом МАП, сидів у кріслі спікера грузинського парламенту. У перерві в зал увійшли грузинські опозиційні депутати, почали обурюватися, що російський депутат, який, за їхніми словами, брав участь у війні Абхазії проти Грузії, сидить на цьому місці. Вони зажадали, щоб Асамблея продовжила роботу в якомусь іншому місці, не в парламенті. Засідання припинилося, ми поїхали в готель – очікувати, поки буде знайдено нове місце для засідання.
Але перед готелем вже стояв великий натовп людей, які протестували проти Гаврилова, російської делегації, вигукували антиросійські гасла. Я вийшов до них, вони дуже тепло мене прийняли. Кричали "Слава Україні!", "Путін х ... ло!", розгортали антиросійські плакати.
- Люди зібралися так швидко, або протести почалися ще до засідання?
- Акції проти приїзду російської делегації, наскільки я знаю, почалися ще до засідання. Так ось, я солідаризувався з грузинським народом. Передав благословення від Блаженнішого митрополита Епіфанія. Сказав, що в своєму виступі на Асамблеї збираюся заявити, що православна солідарність неможлива, поки одна православна держава здійснює акти агресії стосовно до інших – Грузії, Молдови, України. Збираюся розповісти, якою насправді має бути православна солідарність. Мої слова були дуже прихильно прийняті грузинським народом.
Коли я повернувся в готель, щоб записатися на виступ в Асамблеї, російські депутати почали вимагати, щоб мене викинули з готелю, почали кричати, штовхатися. Особливо їх розлютило, що мітинг транслювали онлайн, мій виступ бачила вся Грузія. Росіяни почали кричати, що я образив їх президента.
- А ви образили?
- Я неодноразово висловлював все, що думає про Путіна український народ, інтереси якого я представляю в українському парламенті. Грузинський народ, як ми побачили, думає приблизно так само. Так ось, після цього я знову вийшов до людей, розповів про те, що сталося. Потім зібрав валізу і переїхав в посольство України. А російська делегація, звичайно, була змушена до кінця дня покинути Тбілісі.
Обурення народу було, звичайно, велике. Те, що Гаврилов сів у крісло глави парламенту, виступило в якості детонатора. Але там і до цього у людей накопичилося багато питань до влади. Тому і відбулися наступні події, пов'язані вже з внутрішньої політики грузинської держави. Про них я мало що можу сказати, тому що не був їх учасником.
Тобто, спершу грузинський народ відреагував на абсурдність ситуації. Коли Росія зі своєю імперською політикою, захопленням чужих територій панує в Міжпарламентській асамблеї православ'я. А потім це вже переросло в загальнополітичну кризу – опозиція, протестувальники вимагали відставки спікера, міністра внутрішніх справ. І це була вже не моя історія.
- Російські ЗМІ звинуватили вас мало не організації антиросійських мітингів у Тбілісі….
- Так, я бачив ці повідомлення. Але вже до вечора наступного дня "темники" Кремля, мабуть, змінилися. Вони вирішили звинуватити у всьому Грузію. Тому моє ім'я з російських ЗМІ зникло, а Росія, як ви знаєте, заборонила авіарейси, заборонила грузинські вина і так далі. Я лише можу припускати, чому так сталося. Можливо, Москва вимагала від Грузії якось згладити ситуацію, вибачитися, або щось подібне. А коли грузини відмовилися, їх вирішили покарати.
- У майбутньому Україна працюватиме на такому майданчику, як Міжпарламентська асамблея православ'я?
- Це залежить від рішення майбутнього парламенту. Я вважаю, що ми можемо брати участь в Асамблеї тоді, коли вона перестане бути ширмою для просування російських інтересів. Чим вона є сьогодні по суті. Ви б бачили проект резолюції, який вони підготували! Росія в ньому фігурує мало не як зразок парламентаризму. У своєму офіційному виступі, який так і не відбувся, я хотів запропонувати, щоб Асамблея засудила окупацію православних країн і визнала неприпустимим, коли православні держави проводять агресивну політику проти інших православних держав і окупують їх території. Точно так, як ця Асамблея кілька років тому засудила окупацію Північного Кіпру Туреччиною. Якщо вони засудили ту окупацію, то, напевно, потрібно засудити і окупацію російську.
Але, звичайно в тому вигляді, в якому вона є на сьогодні, Асамблея є контрпродуктивною. У форматі, що представляє собою ширму для російських інтересів, Україні там робити нічого. Але щоб реформувати Асамблею, країни, зацікавлені в цьому, повинні проводити серйозну роботу.
"ПАРЄ перетворилася на такий собі мультилінгвістичний клуб"
- Перенесемося до Франції. Вся Україна спостерігала, як наша делегація разом з дружніми парламентськими делегаціями боролася проти зняття санкцій з Росії. Але часом складалося враження, що боротьба з самого початку була приречена на провал, що депутати приїхали до Страсбурга, маючи готове рішення.
- Боротьба за повернення Росії в ПАРЄ почалася з того дня, коли проти делегації ввели санкції. З одного боку, росіяни щосили вдавали, що їх ПАРЄ не цікавить, заявляли, що "це говорильня", "нам там нічого не потрібно". Але при цьому з маніакальною впертістю туди лізли. Перше, що ми бачили в кулуарах, – Скабеєву та всіх інших російських пропагандистів. Тобто видно було, наскільки це їм "нецікаво".
Якщо говорити про результати, то вони наступні. Асамблея своїми руками позбавила себе повноважень. Поділилася ними з Радою міністрів. Це якби наша Верховна Рада віддала частину своїх повноважень Кабміну. Це нонсенс сам по собі. По-друге, знищений санкційний механізм. Цього, до речі, хотіла не тільки Росія. Є країни, які порушують права людини. Проти них застосовуються різні санкції, починаючи від моніторингу і закінчуючи позбавленням прав очолювати ті чи інші структури в ПАРЄ. Тепер цей санкційний механізм знищений. І ПАРЄ перетворилася на такий собі мультилінгвістичний клуб. Прийшли-поговорили-розійшлись. По-третє, вони виписали індульгенцію делегації, члени якої говорили, що їх держава ніколи не буде виконувати резолюції ПАРЄ.
- В особистих бесідах, не на публіку, як європейські депутати, які виступили на боці Росії, аргументували свою позицію?
-У деяких взагалі не було аргументів. Інші говорили: "Краще тримати ворога поруч, якщо Росія буде поза ПАРЄ, буде гірше". Треті постійно згадували, що російські громадяни залишаться без захисту Європейського суду з прав людини. Деякі мені говорили: "Давайте ми їх приймемо. Вони думають, що ми скажемо "ласкаво просимо, джентльмени". Але ми їм скажемо "здрастуйте, наволоч". І почнемо їх по повній програмі "виховувати".
Але це такі наївні міркування. Звичайно, вони можуть повертатися до "російського питання". Але, з огляду на, що тепер санкції без Ради міністрів накласти неможливо, навряд чи обговорення Росії матиме якийсь ефект. На багатьох депутатів чинився тиск...
- Тиск? З чийого боку? Росії або керівництва держав, які ці депутати представляють?
- Ми до кінця не знаємо всіх механізмів, які були задіяні. Зрозуміло лише, що тиск був масованим і потужним. Один приклад: вже на наступний день після голосування депутат з Вірменії звернувся з проханням врахувати його голос, тому що він начебто не на ту кнопку натиснув. Це ілюстрація того, що кожен голос враховувався, і навіть після позитивного для Росії голосування ті, хто не підтримав рішення, побоювалися якихось наслідків для себе.
Крім того, ми говорили з депутатами. На деяких надзвичайно сильно тиснули. Ось зараз ми підписуємо звернення на підтримку словацького депутата, який вийшов з нами в залу після голосування і влаштував демарш. Словацька делегація голосувала за повернення Росії, а він проявив солідарність з Україною. І тепер на нього почався колосальний тиск з боку словацького уряду. Також мені відомі випадки, що тим, хто "голосував ногами", – тобто вийшов під час голосування – нарікали на це.
Ще одна ілюстрація. Зі мною поруч сидів депутат з Азербайджану – він старожил ПАРЄ. І він розповів, що ніколи так довго засідання не тривало – до першої години ночі. Говорив, що це взагалі щось нечуване. І що ніколи стільки депутатів не досиджували до кінця. Ми ж почали їх спамити поправками – понад 200 поправок запропонували. Але всі терпляче сиділи до закінчення голосування. Декого, як нам стало відомо, на голосування привозили літаками.
- Як поводилася російська делегація до і після голосування?
- По них було видно, що вони ледь стримуються в своїх виступах, щоб не почати погрожувати, стукати кулаком. Але вони вирішили до голосування своє справжнє обличчя не показувати. Але в розмовах між собою – як ми чули – вони в репліках не соромилися.
- Була інформація, що Комітет ВР у закордонних справах розглядатиме питання про подальшу участь української делегації в ПАРЄ.
- Ми, звичайно, будемо обговорювати, що робити далі. При цьому ми в жодній мірі не передбачаємо позицію парламенту наступного скликання. Зараз ми просто покинули достроково сесію ПАРЄ. Це був дипломатичний демарш. Зрозуміло, що потрібно боротися за Україну на всіх майданчиках.
- Якщо підсумовувати: повернення Росії в ПАРЄ – це поразка української дипломатії чи поразка Європи?
- Це серйозний удар по європейських цінностях, по правах людини, національних меншин, демократії, по основах політичної системи Європи. Але коли ми зібралися після голосування, Роджер Гейл, англійський консерватор, сказав: "Що ж, програли битву, але війна триває. Так що будемо боротися далі".