Армія зі змістом: що означає нова символіка ЗСУ

Останніми роками в нашій армії склалася добра традиція – під час параду на День Незазалежності показувати українцям не тільки нову техніку і злагоджений прохід "коробок" Хрещатиком, а й вводити в армійський побут незвичні, а то і спірні на перший погляд нововведення, які довгий час служать предметом для дискусій в суспільстві. У Міноборони зазначають, що основна мета – відійти від армійських традицій Радянського Союзу і відродити власні історичні та бойові традиції. "Сегодня" розібралася, які нові смисли з'являються в звичних армійських явищах і для чого їх змінюють.

Без "здоров'я", але з "славою"

Потужний резонанс в суспільстві, а особливо в соцмережах, викликало рішення замінити звичне статутне вітання "Здрастуйте, товариші!" на "Слава Україні!". Як відповідь – "Героям слава!". Суспільство потонуло в палких суперечках, після ж проведення параду вони і зовсім досягли апогею. Противники ініціативи напирали на що, що "Слава Україні" – "бандерівське гасло" і "країна все ближче до Третього Рейху". Деякі навіть згадували горезвісну "візитку Яроша" і пропонували видавати її всім військовослужбовцям. Однак, якщо трохи заглибитися в історію, то правда виглядає дещо інакше.

Як свідчать історичні документи, історія "Слави ..." йде корінням в початок XX століття, в період становлення Української Народної Республіки. Так, в своїх спогадах командир 1-го кінного полку Петро Дяченко пише, що за часів УНР вітання "Слава Україні! – Козакам слава!" було широко поширене серед "чорних запорожців" (елітна кавалерія УНР). У 1918-1922 роках в хроніках зафіксовано різні варіації як: "Україні слава!", "Навіки слава!", "Віра! Слава!". І тільки 1941 року Організація українських націоналістів ухвалила вважати "Слава Україні! – Героям слава!" як офіційне вітання.

Примітно, що саме в військовому середовищі новинка не викликала особливих суперечок – там тільки раді такому стану речей.

"У нас в батальйоні таке вітання було, як то кажуть, ще до того, як стало мейнстрімом. Так закінчувалася кожна побудова – вельми піднімало бойовий дух, – говорить газеті "Сегодня" боєць запасу Віталій Лазебник. – Тому бійцям навіть не доведеться перенавчатися".

Військові з цим згодні.

"Стратегія безпеки держави – в тому, що ми йдемо від радянського і переходимо на українське. І це повинно бути пов'язане з українською історією. "Івани-Непомнящиі" не збудують перспективної, сучасної держави, але ж "Здоров'я бажаю" походить ще з царських часів. На поточний момент це для нас принципово важливо. Для державності. Ми боремося за те, щоб утримати, повернути свій суверенітет, свою державність, і шляхом реформ забезпечити йому своєчасний розвиток", – вважає генерал-лейтенант запасу Ігор Романенко.

Замість шашки – "шабля"

Ще одне нововведення пройшло малопоміченим – на параді не всім вдалося розглянути, що вперше ЗСУ відмовилися озброювати почесну варту шашками і екіпірували бійців козацькими шаблями. Історик Олексій Руденко з робочої групи при Міноборони пояснює сенс нововведення.

"До цих пір в ЗСУ та інших військових формуваннях на озброєнні у офіцерів почесних варт і асистентів прапороносців... шашка радянська офіцерська зразка 1940 року. Ще раз – радянська, 1940 року народження. Шашка..."

Обурення історика цілком зрозуміло – шашка як холодна зброя історично чужа українським бійцям. Вона була взята на озброєння царською Росією в XIX столітті і прийшла до армії з Кавказу. Але ж запорізькі козаки в усі часи користувалися саме шаблями. Олексій Руденко додає, що

"артефакти (шаблі), знайдені на місцях битв, свідчать про важливу роль цього типу холодної зброї в козацькому бойовому звичаю".

Шабля. Покликана замінити в армії шашку – холодну церемоніальну зброю часів СРСР

Імена і символи

Цього року деякі бойові підрозділи отримали і нові імена. "Холодний Яр", "Запорізька Січ", "князя Святослава Хороброго" – складно не погодитися, що це звучить куди цікавіше, ніж сухі числа і безликі абревіатури частин. Тим більше що всі найменування взяті не зі стелі, а також пов'язують конкретну бригаду або полк з військовими українськими традиціями.

"Виховно-ідеологічна робота в цьому напрямку важлива. І дуже серйозно впливає на дух воїна, це було в усі часи", – говорить Ігор Романенко.

Капітан запасу Максим Злобін згоден зі старшим офіцером, але і наголошує на важливості нової символіки і айдентики.

"Я звільнився в запас 18 років тому. Але зараз, якщо б міг, повернувся б на службу, – каже Максим. – Ми з колишніми товаришами по службі часто обговорюємо нововведення і розуміємо, що армія нарешті набуває своє обличчя, традиції. Це все підвищує і престиж армії як інституції. Коли боєць чітко знає, заради кого і чого він служить, а не в ім'я "дружби народів", як втовкмачували нам при совку, тож за безпеку країни можна не турбуватися".

Що означають нові почесні імена бойових підрозділів

3-й полк спецпризначення відтепер отримав почесну приставку "імені Святослава Хороброго" – на честь київського князя, одного з найвидатніших полководців Київської Русі. Його бойовий клич "Іду на ви" – офіційний девіз Сил спецпризначення.

15-й бригаді транспортної авіації присвоїли ім'я видатного авіаконструктора, Олега Антонова, який свої найкращі літаки сконструював, працюючи в Україні.

Ім'я князя Костянтина Острозького – переможця московської армії під Оршею 1514 року – присвоєно 30-й ОМБ. У неї в активі бої за Савур-Могилу, Лутугине, Рубіжне та Світлодарську дугу, а також знаменита операція "Рейд".

За звільнення Маріуполя 2014 року 56-ій окремій мотопіхотній бригаді присвоєно найменування "Маріупольська".

Ім'я останнього кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського тепер носить 21-ша окрема бригада охорони громадського порядку Нацгвардії. Калнишевський увійшов в історію як символ нескореного духу – він 27 років провів в одиночному казематі на Соловках (Російська імперія) і помер в неволі у віці 112 років.

93-тя окрема механізована Харківська бригада тепер називається "Холодний Яр" – на честь історичної місцевості на Черкащині, яка відігравала важливу роль в національно-визвольних змаганнях України протягом багатьох століть.

55-та окрема артилерійська бригада отримала звучне найменування "Запорізька Січ" – як продовжувачка бойових традицій гармашів Війська Запорозького Низового. Козацька артилерія нарівні з піхотою вважалася однією з найсильніших в Європі.