Олексій Кулагін – провідний фахівець в галузі промислового і цивільного будівництва, керуючий власник девелоперської компанії "ОМОКС", забудовник житлових комплексів "Чайка" та "Сонцтаун", людина з великим досвідом не тільки в створенні активів, але й в їх збереженні. Напередодні Дня будівельника він розповів про будівельну галузь 2020 і перспективи її розвитку.
Як ви оцінюєте стан справ у будівельній галузі у 2020 році?
Сьогодні і не фахівець відповість на це запитання, будівельна галузь – дзеркало економіки. На жаль, Україна поки що не створила умов довгострокового планування життя для своїх громадян, а виходячи з цього немає і умов розвитку бізнесу.
Національні виробничі сили та національний бізнес вимушені працювати на чужині, де завдяки дешевим іпотечним програмам набагато легше облаштувати своє життя, бізнес і майбутнє – саме це і є причиною падіння попиту на ринку нерухомості України. Раз нема для чого, то нема й для кого.
Не сприяє розвитку галузі й посилення державного тиску на забудовників. Наприклад, реформа ДАБІ, що анонсована як боротьба з корупцією в будівельній галузі. Був ліквідований один орган над забудовниками і створено аж три такі ж органи над тим самим забудовником. Як у казці про змія, у якого замість однієї відрубленої голови виростає три.
Ну і звичайно ж ситуацію значно поглибила короновірусна епідемія.
Як вплинув на вашу діяльність запроваджений в Україні карантин? Як відреагували на нього ваші клієнти?
Коронокарантин обмежив рух транспорту та нагнав жаху щодо спілкування поміж громадян. Більшість будівельників повині були виїхати за місцем офіційної прописки до своїх сімейних лікарів. Отже роботи призупинилися, забудовникам прийшлось актувати вимушені простої, звертатись до ТПП за допомогою в оформленні форс-мажорних обставин, висновків щодо змін договірних умов та строків виконання обовязків за договорами. Слід відмітити, що ТПП – єдиний орган, який професійно та, як того вимагали умови карантину, безконтактно і в найкоротші строки виконував обов’язки, покладені державою щодо співпраці з бізнесом в умовах короновірусу.
Що заважає будівельній галузі здійснити якісний ривок і стати локомотивом української економіки? Які кроки з боку держави та регуляторних органів могли б посприяти цьому?
Будівельна галузь створює базові активи з довгим строком використання – це простори щодо життя та діяльності громадян України. Якість цих просторів – показник цівілізованності нації, а враховуючи довгострокове їх використання – це цівілізаційний показник на багато поколінь вперед.
Гроші – лише умовний еквівалент активів держави. Створюючи такі активи, ми зміцнюємо національну валюту, а якщо такі активи не створюються, то держава знецінює її.
Базові активи, що створені навіки, далеко за межами одного життя – не дешеві. Для будівельної галузі потрібні дешеві державні кредити, такі, як видають шведи та канадці – іпотека під мінус один відсоток річних, саме це і є ривок, розвиток, державне мислення.
Гроші – каталізатор дієздатності народу, монополія держави на розвиток, інструмент щодо забезпечення рівних прав та свобод громадян. Завдяки грошам – як умовному еквіваленту реальних активів – держава надала собі можливості співучасті в управлінні багатствами народу України. І це влада повинна пам’ятати при формуванні економічної політики, бюджетів розвитку та створення умов економічного дива.
Чому "іпотека під 10%" досі лишається побажанням, а не реальністю?
Відсоток на позику, виходячи з хрестоматійної точки зору, повинен бути як мінімум в п’ять разів меньшим за середній прибуток бізнесу. Прибуток в будівництві лише 4-6 % річних – саме цим пояснюється відсоткова ставка по іпотечним кредитам в Канаді і Швеції, мінус один відсоток річних, бо там враховують довгий строк створення будівельного товару.
Що ми разом побажаємо будівельникам України?
Життя на Землі створив Бог, а все інше – будівельники. І цим по праву можна пишатися, продовжуючи творити розумне, добре та вічне.
Від щирого серця бажаю, щоб все створене нами було безсмертним багато століть! Нехай нові будівельні висоти підкорюються, здоров'я буде незламним, цілі – досяжні, а надії – виправданими.
Живемо й будуймо!