Відверта розмова з військовими. Олександр Правдивець (праворуч) та Роман Шевчук
Тиждень тому, 20 січня, почалася четверта хвиля мобілізації. Як і попередні три, вона викликає в суспільстві безліч дискусій та запитань. Щоб відповісти на ці питання і роз'яснити нюанси чергового призову, ми організували круглий стіл і запросили взяти в ньому участь експертів військової галузі: начальника відділу Мобілізаційного управління Генштабу ЗСУ полковника Олександра Правдивця і замначальника Центральної військово-лікарської комісії, підполковника медслужби Романа Шевчука. Вони роз'яснили нам: головні цілі четвертої хвилі мобілізації – це підтримати боєготовність військових частин і провести планову ротацію військовослужбовців, призваних під час першої черги мобілізації.
ВРАХУВАЛИ ДОСВІД. "При підготовці до цієї хвилі мобілізації був врахований досвід трьох попередніх, – говорить представник Генштабу. – Наприклад, раніше на передову нерідко призивалися люди, які або давно забули, коли тримали в руках зброю, або взагалі нею не володіли. Тепер же порядок такий: спочатку приходить сповіщення про виклик у військкомати. Потім – медичні огляди. А після прийняття рішення про придатність до служби призовнику вручається припис, і він прямує в один з навчальних центрів ЗСУ, де освоює ту чи іншу військову спеціальність, і вчиться володіти зброєю. Потім людей переміщують на полігони – для участі в навчаннях і тренуваннях. І лише після цього військовослужбовця можуть направити в зону бойових дій", – підкреслює військовий.
НА ОДНОГО – ДВІ БОЛЯЧКИ. За словами підполковника Шевчука, за призов відповідає не Міноборони, а місцеві органи влади. Ступінь придатності до служби визначають військово-лікарські експертизи, положення про роботу яких погоджене з МОЗ і зареєстроване Мін'юстом. Відповідаючи на запитання нашого 24-річного читача, закличуть чи його на службу при наявності виразки шлунка, військовий медик сказав наступне: "Наскільки я розумію, молодий чоловік буде визнаний обмежено придатним до служби в мирний час. У нас зараз хоч і особливий період, але військове положення не оголошене. Отже, навряд чи він підлягає мобілізації". "При проведенні третьої хвилі мобілізації близько 50% зі 100 тисяч військовозобов'язаних були визнані непридатними до військової служби, – констатує Шевчук. – Стан здоров'я тих, хто підлягають мобілізації, можна оцінити як незадовільний. На кожного юнака приписного віку (до 17 років) припадає в середньому два хронічних захворювання".
ДО ВІЙНИ НЕ ГОТОВІ. Багато хто не бачать різниці між медичним оглядом і обстеженням. Якщо перше здатний провести навіть фельдшер, то для другого необхідна участь уже семи лікарів-спеціалістів. "Закон говорить, що військовозобов'язані та призовники повинні повідомляти військкомати про зміни в стані свого здоров'я в семиденний термін, – підкреслює полковник Правдивець. – Насправді ж ця норма громадянами не виконується. Якби люди повідомляли про свої захворювання заздалегідь, багато були б визнані обмежено придатними до служби. А так – вони, за документами, підлягають мобілізації. Крім того, за наявності певних захворювань військовозобов'язаний може бути обмежено придатним до служби в одних військах (наприклад, артилерії), але його можуть закликати, наприклад, у зв'язківці. Найтиповіші захворювання, які найчастіше зустрічаються у тих, хто підлягають мобілізації, представник Центральної військово-лікарської комісії назвати не зміг. "Ми маємо дані про тих, хто повертається із зони бойових дій та за станом здоров'я звільняється зі Збройних сил, – говорить він. – На першому місці – так звані посттравматичні стресові розлади, потім – серцево-судинні, захворювання нервової системи, органів травлення і тільки на п'ятому місці – поранення і травми. Це свідчить про те, що ні морально, ні психічно, ні психологічно наші громадяни до війни були не готові".
БОРОТЬБА З УХИЛЬНИКАМИ. Роман Шевчук визнає: частина військовозобов'язаних симулюють відхилення у здоров'ї, щоб ухилитися від мобілізації. "Статистика світових військових конфліктів показує: до 20% особового складу, вже проходить службу, виявляється небоєздатним у реальній ситуації, – констатує медик. – Потрапляючи під вогонь противника, людина впадає в ступор. Щоб не служити, деякі чоловіки спеціально розлучаються і залишають собі дитину: батька-одинака звільняють від призову. Інші скаржаться на погане самопочуття, хоча серйозних відхилень у їх здоров'ї немає. Симулянтів зрештою все ж закликають. Але чи багато користі від такого горе-воїна?" – риторично запитує Шевчук. "Потрапляє, наприклад, у відділення з восьми чоловік боягуз, – доповнює ситуацію Правдивець. – З ним може трапитися істерика, він може залишити зброю і втекти – причому і в тил, і в бік ворога. Таких людей ми намагаємося локалізувати, вивезти із зони бойових дій, надати їм психологічну (а іноді й психіатричну) допомогу. У нас працює потужний загін військових психологів, яким активно допомагають волонтери". Зараз, за словами Правдивця, створюються так звані чорні списки відмовників і ухильників. Скільки імен вже занесено до єдиного реєстру, офіцер говорити не став, але дав зрозуміти, що до такого роду порушників можуть бути застосовані заходи не тільки адміністративного, а й кримінального характеру. Також тим, хто ухиляється, можуть заблокувати їх банківські рахунки, карти або заборонити виїзд за кордон.
ДОБРОВОЛЬЦІ. А деякі військовозобов'язані, за словами представників Генштабу, умисно приховують свої захворювання, аби потрапити на війну за всяку ціну. "Утворився статус-кво: хтось може служити, але не хоче, а хтось хоче, але не завжди може. "До мене приходив один з кіборгів, інвалід третьої групи, – каже Шевчук. – Але факт цієї інвалідності виявився, вже коли боєць був поранений і підлягав звільненню! Він свідомо приховав цей факт – щоб піти на війну добровольцем".
Торкнулися учасники круглого столу та інші важливі питання, що стосуються мобілізації. З повною версією зустрічі можна ознайомитися на сайті Segodnya.ua.