Ми знаходимося в архіві Служби безпеки України. Тут зберігається понад сто тисяч справ українських політв'язнів. У кожній з цих коробок – понівечені долі і десятки років тюрем і таборів. Комусь із цих людей пред'являли тероризм, комусь шили шпигунство, хтось сказав неправильне слово на адресу товариша Сталіна. І всі вони проходили в суді як антирадянськи налаштовані особи. Таким вважали і нашого українського поета Василя Стуса – це всього лише невелика частина з його масштабної кримінальної справи. На жаль, такими ж справами поповнюються сьогодні архіви в Росії, де звинувачують в тероризмі, судять і відправляють на десятки років в табори наших українців.
Українець, кримчанин, Геннадій Афанасьєв був засуджений в Росії в кінці 2014 за тероризм. Коли він опинився в Сибіру, в таборі, ГУЛАГу, який і колишнім щось не назвеш, коли відчай затопило настільки, що ні про що хороше просто не думалося, його фактично врятував лист з посланням із минулого.
Нікуди не подівся непідвладний здоровому розуму цинізм, з яким затримують, а потім судять ні в чому не винних людей, не змінилися ні методи, ні засоби, за допомогою яких вибиваються потрібні слідчим свідчення.
Найвитонченіші і жорстокі тортури застосовували ті, хто колись на шевронах носив напис "СБУ", тепер – "ФСБ". Свої. Щоб вислужитися перед окупаційною владою.
У 37-му Лариса Іванівна, яка буквально днями відсвяткувала 97-річчя, була наївною дівчиною, свято вірила в комсомол, партію і світле майбутнє. Але вже тоді розуміла, що в реальність відрізняється від того, що розповідають партійники, жити ставало аж ніяк не легше.
Але найстрашнішим і незрозумілим для комсомолки Молодецької – це дівоче прізвище Лариси Іванівни, були арешти: знайомих, товаришів по службі, родичів. Одного разу "Чорний воронок" приїхав і за її батьком, учителем української мови в сільській школі. Таких, як її батько були тисяч....
Комсомолка Лариса поділилася важкими думками зі своєю подругою.
Подруга, як відповідальна громадянка, не упустила можливості викрити відступницю і написала куди слід. Ми знайшли в архіві ці документи.
За слова, які вона навіть не казала, Лариса Іванівна отримала шість років таборів. Ще два роки довелося провести в ГУЛАГу просто тому, що під час війни було не до зеків, тим більше, політичних.
Зараз у Росії в СІЗО і таборах, які виконують свої страшні функції, як у 37-му , знаходиться 44 наших політв'язня. Більшість з них або кримські татари, або люди, затримані в Криму.
Потрібно було матеріалізувати "Правий сектор" в Криму – підвернувся Сенцов і Кольченко. Ні один, ні другий в організації не перебували, а Кольченко взагалі – затятий противник крайнього націоналізму.
Схожа історія з Карпюком і Клихом.
Їх звинувачують в тому, що вони воювали в Чечні, хоча, ні один, ні другий там просто не бували.
Тамара Іванівна, мама Стаса Клиха, плаче кожен день.
Щоб зганьбити тоді чинного прем'єра, дві людських долі для слідчого комітету Російської Федерації – не перешкода. Воювали – і крапка.
Розраховувати на справедливість, на те, що розберуться – щонайменше, наївно.
Поки з російських в'язниць вдалося витягнути одиниці: Савченко, Солошенко, Афанасьєва. Залишається ще сорок чотири. І це тільки ті, про кого знають. Тому про них не мовчать, тому Росії вони незручні, і є надія, що наші повернуться додому.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "Події тижня" на каналі "Украина".