Фото: Максим Дондюк
"Туберкульозні диспансери закриють. Хворі будуть стояти в одній черзі з дітьми на прийом до сімейного лікаря. І це при тому, що в Україні епідемія туберкульозу". Уже кілька тижнів схожі записи поширюють в соцмережах і на деяких сайтах.
Сайт "Сьогодні" поспілкувався зі Світланою Єсипенко, головлікарем Одеського обласного центру соціально значущих хвороб, і дізнався, що насправді буде з тубдиспансерами.
Що не так з тубдиспансерами
20% хворих складним туберкульозом відмовляються проходити повний курс лікування. За протоколами, які не змінювалися з середини минулого століття, пацієнт з чутливим (легким) туберкульозом лікується в стаціонарі шість місяців. Зі стійким – до 20 місяців.
Не всі хворі витримують перебування в тубдиспансері. За статистикою МОЗ, 10% хворих взагалі не починають лікування. Приблизно стільки ж кидають лікуватися ще на початковій стадії і близько 20% хворих на мультирезистентний (складний) туберкульоз відмовляються лікуватися 20 місяців. Багато хто боїться за ці 6-20 місяців втратити сім'ю або роботу. Через те, що лікування переривається, і в диспансері хворі повторно заражають один одного, тільки 38 із 100 пацієнтів зі стійкою формою повністю одужують.
Зараз ніде в світі туберкульоз не лікують так довго. Сучасне лікування дозволяє скоротити перебування пацієнта в стаціонарі.
Що зроблять з тубдиспансерами
Світлана Єсипенко наразі очолює Одеський обласний центр соціально значущих хвороб. Ще кілька років тому це був звичайний тубдиспансер.
"У нас була така ж розрізнена мережа протитуберкульозних установ, яка існує в багатьох регіонах України. Ще в 2012 році у нас було тисяча шістсот двадцять п'ять ліжок і один дитячий протитуберкульозний санаторій. Сьогодні у нас залишилося 480 ліжок, і навіть це багато для регіону з найвищим рівнем захворюваності на туберкульоз", – розповідає Світлана Єсипенко.
В області просто почали вводити міжнародні стандарти лікування. У лікарні перестали утримувати пацієнтів, які більше не заразні. Такі пацієнти можуть контактувати з людьми і виходити на роботу, тому їх відпускають додому, де вони продовжують приймати ліки.
"У нашому протоколі є парадокс – пацієнт зі складною формою туберкульозу після початку лікування проходить перший контроль через 30 днів. А пацієнт з чутливим туберкульозом – через 60 днів. Весь цей час він знаходиться на стаціонарі. Хоча чутливий пацієнт значно швидше обезбацилюється, ніж мультирезистентний. Ми прийняли у себе стандарт, за яким робимо контроль у чутливого пацієнта на 30-й день. Так ми скоротили середнє перебування пацієнта в стаціонарі до 34 днів. А починали ми з 233 ", – розповідає Світлана Єсипенко.
Ті пацієнти, які ще заразні, лікуються в стаціонарі. Якщо організм більше не виділяє туберкульозну паличку – лікуються амбулаторно. Якщо хворіє людина без певного місця проживання, його відправляють на санаторне лікування. Решта можуть вибрати одну з 11 моделей амбулаторного лікування, які розробили в медустанові.
За словами Єсипенко, більшість продовжують лікуватися завдяки електронним моделям взаємодії. Наприклад, пацієнти в домовлений час виходять на відеозв'язок з медпрацівником і при ньому приймають препарати. Або хворому видають смартбокс – пацієнт отримує коробку з ліками, коли вона відкривається, лікарю приходить повідомлення: це означає, що пацієнт прийняв ліки. Десь 30% пацієнтів, які більше не заразні, йдуть лікуватися через первинну мережу – сімейних лікарів, терапевтів. А в стаціонарі вся увага приділяється важким пацієнтам.
Такі зміни повинні пройти інші туберкульозні служби.
Хто проти реформи туберкульозної служби
"Хворі на туберкульоз будуть їздити в громадському транспорті, стояти в одних чергах з дітьми і заражати всіх навколо". Такі повідомлення почали поширювати в соціальних мережах.
"Ситуація навколо туберкульозу – це середньовіччя номер два після коронавірусу. На жаль, тема туберкульозу в нашій країні сприймається негативно. Ця стигма пов'язана з тим, що якраз служба сама себе захищає і відгороджується від суспільства і намагається ізолювати свого пацієнта", – вважає Світлана Єсипенко.
Незаразним пацієнтам не доведеться перебувати півроку в лікарні. Це дійсно означає, що велика частина ліжок стане непотрібною. Відповідно, відпаде потреба обслуговувати ці ліжка, і частину медиків доведеться скоротити.
Але головний опір іде від головлікарів тубдиспансерів, які не хочуть щось міняти, вважає Єсипенко.
Справа і в тому, що з 1 квітня спеціалізована медична допомога, і туберкульозна служба в тому числі, буде фінансуватися через Національну службу здоров'я України (НСЗУ). А платити відомство буде не за кількістю ліжок в лікарні, як зараз, а за лікування пацієнтів. Чим більше вилікуваних, тим більше оплата від НСЗУ. А щоб укласти договір з НСЗУ, треба відповідати вимогам: наявність обладнання, фахівців тощо.
"На сьогодні 281 медустанова подали заявки на контрактування лікування туберкульозних пацієнтів. З них 18 – тубдиспансери, інші – багатопрофільні лікарні, які мають всі умови, щоб надати якісну медичну допомогу. Жоден пацієнт, який потребує протитуберкульозної допомоги, не залишиться без неї", – прокоментували в НСЗУ.
Що треба знати про туберкульоз
Основні ознаки туберкульозу – кашель більше двох тижнів, пітливість під час сну і температура 37,2-37,3.
Флюорографії недостатньо, щоб визначити туберкульоз. При підозрі на хворобу треба зробити мікроскопію мазка мокротиння.
Підхопити туберкульоз можна в людних сирих закритих приміщеннях, де немає вентиляції. На відкритому повітрі хворі на туберкульоз не заразні, оскільки при денному світлі бактерії туберкульозу гинуть.
"Згідно з ВООЗ, ризик захворіти на туберкульоз у людини дорівнює 5-10% протягом життя. А контагіозність (заражуваність. – Ред.) кору становить 95%! Якщо ви потрапляєте в контакт з хворим на кір – 95% захворіють. При туберкульозі 5-10 людей із 100", – говорить Світлана Єсипенко.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" розповідали, що в Києві будуть активніше боротися з туберкульозом. Подробиці – в сюжеті.