Фото: Соцмережі
Ппроукраїнськи налаштовані жителі Донецька ось вже більше чотирьох років змушені виправдовуватися, відповідаючи на одне і те ж питання жителів підконтрольних Україні територій: "Чому ви не поїхали?" Не секрет, що деякі радикально налаштовані громадяни, які знають про трагедію на Донбасі тільки з інтернету і телевізора, навіть ставлять людям в провину той факт, що вони залишилися в окупованому місті. "Всі нормальні вже виїхали", "Всі решта – пособники терористів" та інші звинувачення досі вислуховують донеччани від деяких своїх співгромадян.
До честі українців, треба відзначити, що далеко не всі поділяють цю точку зору. Найчастіше можна почути слова співчуття і пропозиції про допомогу. Однак негатив, хоч і в меншому ступені, все одно отруює і без того нерадісне життя донеччан на окупованих територіях .
"Мені часто ставили таке питання в 2014-2015-му роках. Причому задавали з претензією, в обвинувальному тоні. Мені доводилося, грубо кажучи, кожному зустрічному-поперечному пояснювати, що батько лежить в онкології, що він нетранспортабельний і ми не можемо його кинути і поїхати. Що у мами – хворі ноги і за нею теж потрібен догляд. Навіть якби ми ризикнули виїхати – куди? До наметового містечка для переселенців, в гуртожиток? Я не міг знущатися над батьками, – розповів житель Донецька Руслан Звєрєв. – Ми з дружиною залишилися зі своїми старими в надії, що скоро Донецьк звільнять. Ми і зараз чекаємо. Батька вже немає з нами, мама в поганому стані. Немислимо її кудись зараз тягнути ".
Популярне пояснення у донеччан – " ми у себе вдома " . Так кажуть ті , хто вважає Донбас невід'ємною частиною України , ігноруючи самопроголошені " республіки " .
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
"Так, ми в окупації, але в Україні. На своїй землі. І не розуміємо, чому ми повинні їхати, – каже донеччанка Елла Коростеленко. – Звинувачувати нас в тому, що ми колаборанти – нерозумно і для нас дуже прикро, хоча я вже не звертаю уваги на ці звинувачення. Я і чоловік працюємо віддалено на організації, зареєстровані в Україні, ми платимо податки, навіть змогли взяти невеликий кредит в магазині побутової техніки та привезти до Донецька. І акуратно його виплачуємо через інтернет. Між іншим, далеко не всі жителі Харкова, Дніпра або будь-якого іншого міста так ставляться до своїх зобов'язань по кредитах. Діти наші прекрасно знають, громадяни якої вони країни. Паспорти у них українські ".
Звичайно , за минулий час донеччани стали і більш категоричними . Наприклад , деякі вважають , що міста були буквально здані в руки бойовикам , а силовики не зробили нічого , щоб протистояти цьому .
"Я дуже добре пам'ятаю 2014 рік. Всі захоплення міліції, прокуратури, СБУ ... Опору не було, натовпи неадекватних захоплювали будівлі, забирали там зброю. Чому до силовиків, які спокійно поїхали з міста, претензій немає, а до мирних людей, які опинилися заручниками ситуації, повно? – дивується макіївчанин Юрій Долгов. – Чому нас прирівнюють до окупантів, що понаїхали, чому з чесно заробленими пенсіями у нас такі проблеми, з блокпостами? Буквально кілька днів тому я чув розмову в автобусі: одна жінка іншій розповідала, що її син воював на боці бойовиків, але оформив перепустку і з'їздив на мирну територію, спокійно подав документи на пенсію, на інвалідність ... Це нормально? А мирним доводиться з боями отримувати нещасні папірці, щоб отримувати зароблене! І ми в цьому винні? А щоб усім довести, що не винен – треба виїхати? Маячня якась, повна нісенітниця ".
У відповідь всім таким питанням від донеччан летить зустрічне запитання : що зробила держава ? Чи всі півтора мільйона вимушених переселенців отримали житло , роботу , соціальну допомогу ? Чи є взагалі сенс їхати з Донецька , щоб приректи сім'ю на поневіряння по знімних квартирах і постійні виправдання ?
"Це не секрет, що в 2014 році, коли поїхали перші біженці, власники квартир, що здаються задрали ціни втричі, а то й уп'ятеро. У Маріуполі за орендовану "однушку" просили 7-10 тисяч гривень. У нас так сусіди виїхали – і повернулися, тому що платити такі гроші просто не могли. А то що до сих пір в оголошеннях "донецьким і луганським не здаємо", – це нормально? Немає містечок для біженців з нормальними умовами життя, на жаль. Ось і залишаються люди в Донецьку – хоча б в своїх квартирах, – каже жителька Любов Сарафьян. – Ми що, проти платити, наприклад, за воду або газ Україні? Не проти, але всі рахунки для оплати закриті з 15-го року. І таких моментів безліч. Я мовчу вже за те, з яким боєм старі забирають свої пенсії, як вмирають в чергах на блокпостах. Але хіба щось зроблено для того, щоб цього не було? Я не бачу! "
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Донеччани кажуть – на вільних територіях намагаються спілкуватися з тими , хто їх розуміє . Непоодинокими є розповіді , як прибулих переселенців одягали і взували нові сусіди , як допомагали з житлом , роботою , з продуктами , дитячими садами для малюків .
"Ми залишалися в Донецьку до останнього, але жили в Куйбишевському районі, де було дуже страшно, постійні обстріли. Ми довго вагалися, думали, може, просто переїхати в інший район. Але захворів однорічний син. Нам дуже допомагав фонд Ахметова, який видавав безкоштовно продукти і ліки – взагалі, не тільки нам, а всім, хто потребував, таких було реально багато. Нам довелося виїхати в інший клімат для малюка, в містечко на Західній Україні, і розраховувати тільки на себе. Але як тільки ми приїхали в іншу частину країни, у нас був просто шок. Ми зняли квартиру, і не встигли розпакувати – постукали сусіди. Вони дізналися, що ми переселенці і принесли нам мішок картоплі, кілька десятків яєць, подушки, навіть іграшки дитині. Сказали, що раз ми в біді – вони будуть допомагати, а з Донецька ми або з Житомира – неважливо. Я дуже поважаю всіх, хто нам допомагав і в Донецьку, і на новому місці, і в церкві завжди молюся за їх здоров'я", – розповіла переселенка Софія .
В цілому, донеччани одностайні в думці: їхати з окупації чи ні – особиста справа кожного. "Не можна нікого звинувачувати, і не варто прискіпливо з'ясовувати причини, чому поїхав або не виїхав. Вважати всіх жителів окупованій частині Донбасу сепаратистами-терористами категорично не можна. Зрештою, в тому ж Києві, Полтаві, Івано-Франківську не менше "сепарів" і любителів Путіна. Одне можу сказати: в Донецьку залишилися люди, які щасливо зустрінуть України, коли вона повернеться до нас. Таких людей багато, повірте! Їх любов до своєї країни вже перевірена кров'ю і болем, не треба намагатися зробити їм ще болючіше!" – просить мешканка окупованого Донбасу Анастасія Коваленко.
Нагадаємо , раніше жителі Донецька розповіли , щобидло з Росії остаточно вбиває місто .
Також раніше сайт "Сегодня" повідомляв, що жителі Донецька скаржаться – "бойовики брешуть як дихають" ,а підконтрольні сепаратистам телеканали і газети про розповідають про " процвітання республіки " і небачені урожаї зернових .