Наталя Харченко (КМІС) пов'язує поліпшення настроїв з перемир'ям і припиненням активних бойових дій на Донбасі. Фото: В. Лазебник.
69% жителів найбільш нужденних міст Донецької та Луганської областей заявляють, що "жити важко, але можна терпіти". Про це розповіла виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Наталя Харченко на круглому столі "Гуманітарна карта Донбасу: основні потреби, ситуація у сфері освіти та працевлаштування", який провів штаб Рината Ахметова сьогодні в Києві.
За її словами, оцінка ситуації жителями Донбасу значно покращилася в порівнянні з попереднім роком. Тоді з таким формулюванням погоджувалися 48% опитаних. Нагадаємо, що в грудні 2014 року 43% опитаних соціологами людей у Донецькій і Луганській областях заявили, що "терпіти тяжке становище вже неможливо". У вересні 2015 кількість таких людей скоротилося до 12%.
Поліпшення настроїв Наталя Харченко пов'язує з перемир'ям і припиненням активних бойових дій на Донбасі.
"Поліпшення ситуації в містах зазначили 44% опитаних, а погіршення – тільки 2%. Ймовірно, це пов'язано з припиненням бойових дій. У червні 36% відповіли, що в їхньому місті ведуться бойові дії, у вересні – тільки 7%. За словами респондентів, з кінця серпня в більшості міст встановилося фактичне перемир'я", – зазначила Наталія Харченко.
Незважаючи на загальне поліпшення ситуації, ціни на продукти залишаються високими, а доходи низькими і нестабільними, тому потреба в гуманітарній допомозі не зникла. І особливо гостро відчувається нестача медикаментів першої необхідності.
Своїми особистими спостереженнями про те, як змінилася ситуації в Донецьку і наскільки точно вона відображена в дослідженнях Гуманітарної карти, під час круглого столу поділилася журналіст і волонтер Лариса Лісняк.
"Життя в Донецьку краще, ніж в інших містах непідконтрольних територій, хоча і тут є поділ на гучні і тихі райони. На околицях люди досі живуть у підвалах, незважаючи на те, що обстріли припинилися. Їм так звичніше. Вони психологічно травмовані, буквально прив'язані до тієї ситуації, в якій знаходяться. Весь останній рік вони намагаються не жити, а вижити, – впевнена Лариса Лісняк. – Зате в центральній частині Донецька життя майже не відрізняється від будь-якого мирного міста України. Все працює – комунальні служби, кафе, транспорт. У вересні на вулицях стало помітно більше людей. Залишаються зруйновані будівлі, які нагадують про недавні обстрілах, але в цілому ніщо не нагадує про війну".
За словами волонтера, ціни на прилавках донецьких магазинів сьогодні в два рази вище, ніж в українських містах, але ситуація поступово стабілізується, ціни мають тенденцію до зниження. Основні продукти на прилавках є, були б гроші для їх купівлі. Аптеки заповнені базовими медикаментами, але от інсуліну або ліків, необхідних для лікування складних захворювань в наявності немає, їх доводиться закуповувати за межами непідконтрольних територій.
"Дуже затребувана і найбільш помітна допомогу від штабу Рината Ахметова. Про діяльність штабу добре знають, причому жителі непідконтрольних територій пов'язують роботу Гуманітарного штабу з Україною, адже продукти доставляються і закуповуються звідти, – говорить Лариса Лісняк. – Люди не тільки дякують штаб за підтримку у важкий час, але й зазначають: "якби не ця допомога, то ми втратили б зв'язок з Україною".