/ Фото: AFP
У середу, 11 грудня, король Швеції Карл XVI Густав вручив Нобелівські премії з медицини, фізики, хімії, літератури та економіки. Під час церемонії, яка пройшла в Стокгольмській філармонії, дипломи та золоті медалі отримали 14 осіб.
Цього разу жоден уродженець України чи український громадянин номінований не був, але в різні роки на престижну премію висувалися такі відомі українські літератори та громадські діячі, як Іван Франко, Улас Самчук, Павло Тичина, Микола Бажан, Василь Стус і Олесь Гончар. З Україною було пов'язане життя таких лавреатів, як фізик Лев Ландау, який п'ять років очолював теоретичний відділ Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) в Харкові, або уродженець Пінська, економіст Саймон (Шимон) Коваль, який прожив перші двадцять років в Україні. Також не будемо забувати, що батьки лавреата з літератури-1958 Бориса Пастернака були родом з Одеси.
Втім, нам є чим пишатися: в різні роки шість уродженців теперішньої України стали лавреатами найпрестижнішої премії світу. Які саме, читайте в спеціальному матеріалі сайту "Сьогодні".
1908, Ілля Мечников
Ілля Ілліч Мечников став другим підданим Російської імперії, який отримав Нобелівську премію (першим став академік Іван Павлов), але першим нобелівським лавреатом – сином України. Учений – майбутнє світило в медицині і фізіології народився в маєтку Іванівка Куп'янського повіту Харківської губернії, освіту здобув у Харківському університеті, а до переїзду в Париж в 1887 році жив і працював в Одесі. (Збереглася навіть будівля, де вчений заснував другу в світі й першу в Росії бактеріологічну станцію: четвертий номер на вулиці Льва Толстого.) Нобелівку отримав за дослідження "Несприйнятливість в інфекційних хворобах", яке написав сімома роками раніше спільно з Паулем Ерліхом – за дивним збігом, у рік утворення Нобелівського комітету.
1952, Зельман Ваксман
Кар'єра Зельмана Ваксмана, винахідника протитуберкульозного антибіотика стрептоміцину, – один з найбільш наочних прикладів самовбивчої політики Російської імперії в єврейському питанні: талановиту молодь, яка не мала можливості отримати вищу освіту на батьківщині, видавлювали в Європу, але найчастіше – в Америку. Куди, власне, і попрямував цей уродженець села Нова Прилука під Вінницею після того, як закінчив П'яту гімназію в Одесі. У США Ваксман закінчує Каліфорнійський університет у Берклі і займає професорську посаду в Раттгерському університеті Нью-Джерсі. Нобелівський комітет недарма назвав його "одним із найбільших благодійників людства": ще коли Ваксман жив у Росії, в 1880-1890-х роках від сухот, як називали легеневий туберкульоз, помирав кожен десятий городянин.
1958, Ігор Тамм
Учитель академіка Андрія Сахарова, разом з яким він брав участь у розробці водневої бомби, та лавреат премії з фізики за 1958 рік (спільно з Іллею Франком описав рух частинок у середовищі зі швидкістю, що перевищує швидкість світла в цьому середовищі) Ігор Євгенович Тамм народився у Владивостоці суто випадково – туди отримав призначення його батько-інженер, чиї німецькі предки осіли в Єлисаветграді ще в XIX столітті. Зараз це місто в Кіровоградській області називається Кропивницький. Туди, власне, і повернулася сім'я майбутнього вченого, коли глава сімейства допрацював за контрактом на будівництві Транссибірської магістралі. І хоча з 1922 року кар'єра видатного радянського фізика розвивалася в Москві, з ім'ям Тамма пов'язані ще два міста на карті України – Сімферополь та Одеса, де Тамм викладав, відповідно, в Кримському університеті та Одеському політехнічному інституті.
1966, Шмуель Йосеф Агнон
Письменник Шмуель Агнон народився в Австро-Угорщині, жив і працював у Берліні, а Нобелівську премію з літератури отримав як громадянин Ізраїлю. Але зараз його рідне містечко Бучач на Тернопільщині розташовується на території України. Крім того, рік його життя пов'язаний зі Львовом, де Агнон працював у газеті в 1906-1907 роках, а його ранні оповідання побудовані на українському матеріалі. Що не дивно: рідною мовою уродженого Шмуеля Чачкіса нарівні з ідиш, польською та німецькою з самого дитинства була українська. На малій батьківщині письменника поважають не менше, ніж в Ізраїлі: у Бучачі є вулиця Агнона, встановлено пам'ятник і меморіальну плиту. Сам Агнон у своїй нобелівській промові вказував серед інших впливів на свою творчість прозу Гоголя, а дослідники називають також Михайла Коцюбинського.
1992, Жорж Шарпак
У Франції фізика-ядерника Жоржа Шарпака шанують як французького вченого, хоча в Парижі Гриша Харпак з'явився тільки в 1932 році: уродженця польської Дубровиці, що тепер входить у Рівненську область України, встигло помотати по всьому світу, від Палестини до Польщі. У Франції йому теж дісталося: будучи не тільки євреєм, а ще й учасником французького Опору, 20-річний Жорж ледь вижив у Дахау. Але після війни починається нове життя: спершу Шарпак отримує ступінь бакалавра гірничої справи, а потім, завдяки лекціям Фредеріка Жоліо-Кюрі, захоплюється ядерною фізикою. Причому настільки глибоко й успішно, що в 1954 році отримує ступінь доктора наук у галузі ядерної фізики в Колеж де Франс, де працює в лабораторії всесвітньо відомого вченого. А через п'ять років приєднується до команди дослідників у Європейському центрі ядерних досліджень (CERN) у Швейцарії.
1981, Роальд Гоффман
Руал Сафран народився в містечку Золочеві, що в шістдесяти з гаком кілометрах від Львова, ще коли той належав Польщі, і в чотирирічному віці опинився в нацистському концтаборі. Під час втечі з табору батька сімейства вбивають, а хлопчика з матір'ю до кінця війни ховає на горищі школи вчитель-українець з Уніва. Далі – табір для переміщених осіб у Німеччині, переїзд до США і отримання диплома з хімії у Гарвардському університеті. Але Гоффман не тільки фізик, а ще й лірик: його перу належать 5 поетичних збірок і три п'єси, причому одна з них, "Кисень", перекладена на українську мову. На відміну від Шарпака, який ностальгічно згадував Україну в інтерв'ю, Гоффман побував у Золочеві в 2006 році, а в 2013-му серед інших учених і студентів США підтримав Євромайдан .
Нагадаємо, що в цьому році Нобелівську премію з фізіології та медицини отримали Вільям Келін і Грегг Семенца з США, а також сер Пітер Реткліфф із Великої Британії. Лавреатами нагороди в галузі фізики стали канадець Джеймс Піблс, швейцарці Мішель Майор і Дідьє Кело. Нобелівської премії з хімії удостоєні американець Джон Гудінаф, британець Стенлі Віттінгем і японець Акіра Йосіно. Також у цьому році вручили відразу дві нагороди в галузі літератури – за 2018 і 2019 роки. У минулому році було прийнято рішення не вручати Нобелівську премію з літератури через скандал. В результаті премію за 2018 рік отримала польська письменниця і поетеса Ольга Токарчук, а за 2019 рік – австрійський драматург Петер Гандке.