Тільки вдумайтеся в цю цифру – 2 мільярди 800 мільйонів доларів. Стільки відправили грошей додому заробітчани за один тільки 2014 рік. Це більше, ніж всі іноземні інвестиції і допомога міжнародних донорів. Але життя мігранта зовсім не так просте, як його розхвалюють агентства з працевлаштування за кордоном. Сергій Іванов пройшов шлях заробітчанина від початку до кінця. І готовий розповісти всю правду.
Березень 2016- го. Україна. Роботи немає. Тільки офіційно зареєстрованих безробітних – понад півтора мільйони осіб. Але ця багатотисячна черга у Львові тягнеться аж ніяк не в центр зайнятості.
Це візовий центр – свого роду вікно для працевлаштування в Європі. Але українцям все частіше відмовляють. Навіть якщо на руках запрошення від роботодавця. Що в принципі має гарантувати робочу візу. Тому доводиться нашому братові шукати надійні, на перший погляд варіанти. У посередників.
"Була обговорена сума в межах 450 євро, спочатку я заплатила частину внеску 5850 гривень", – розповідає здобувачка.
За цю суму Надія розраховувала, протягом двох місяців, отримати пакет документів по виїзду на роботу в Польщу. Компанія Украпол спочатку тягнула час, а потім і зовсім закрила представництво в Хмельницькому. Основний офіс в Тернополі, за словами місцевих постраждалих, теж, мабуть, скоро кане в лету.
Але ж коли ще стояв вибір, де краще оформляти документи для роботи за кордоном, Украпол за рекомендаціями і відгуками здавався найнадійнішим.
Але рекомендації, офіційні договори, "біла" оплата послуг виявилися лише приманкою. Як нам вдалося дізнатися у колишньої працівниці Украполу, основним завданням було отримати аванс, а через пару місяців роботи представництво, як правило, закривалося.
Обман на кожному кроці проте не применшує завзяття українців виїхати на заробітки. Навіть якщо влаштуватися легально не вийшло. Помічники в пошуку чорної роботи знайдуться.
Це пункт пропуску Шегині, що на західному рубежі країни. Тут теж можна влаштуватися на роботу за кордон.
Заробляти сімсот гривень у день, нехай і нелегально – велика спокуса. Однак ставимо умову: п'ятдесят євро за вакансію ми віддамо, коли приступимо до роботи і до місця призначення доберемося самі.
Виснажливий переїзд в місто Ниса, що на південному заході Польщі, зайняв чотири дні і більше тисячі кілометрів шляху. Тільки на нічліг і їжу мені довелося викласти майже три тисячі гривень, а ще влізти в борги перед мобільним оператором, намагаючись з'ясувати у української сторони, хто і де нас чекатиме в Нисі.
Як виявилося, щоб остаточно дістатися до роботодавця в Польщі, слід обов'язково обзавестися місцевою сім-картою. Коштує вона відносно не дорого 5 злотих – це приблизно 35 гривень. І все це необхідно лише тому, що той, хто обіцяв вам роботу, навряд чи подзвонить на український номер – адже для поляків це дорого.
Як тільки я перейшов на польський номер – зустріч була призначена. Але посередник Андрій відразу дав зрозуміти, що не все складається, як було обіцяно. У пошуках можливості легалізувати наше працевлаштування в Польщі, Андрій навіть став нам спывчувати. Дізнавшись, скільки грошей ми вже витратили на дорогу, і що на подальше існування залишаються копійки, він вирішив підбадьорити історією з розряду "буває і гірше" .Це, мабуть, найбыльш красномовний аргумент на користь того, що варто оформити документи до приїзду. Але у нас їх немає, і я був згоден на будь-які варіанти роботи. Біда в тому, що польські працедавці вже бояться ризикувати", – розповідає Сергій Іванов.
Щоб все було по закону польському роботодавцеві доведеться втрутитися в довгу паперову тяганину. Йому потрібно довести владі, що ви – незамінний співробітник. Клопоти ці стоять приблизно сім тисяч гривень. Цим і користуються заповзятливі українці, продаючи такі запрошення на батьківщині.
Але запрошення – це все, на що Андрій готовий. У свою фірму він українців не бере.
"Я ж в підсумку опинився в патовій ситуації: витрачені 5 тисяч гривень, роботи і житла немає, їжі теж, але можна спробувати отримати трудову візу в обласному управлінні праці. І для цього потрібно ще п'ять тисяч гривень. І почекати тиждень. Уникнути голодної непритомності допомогла редакція, – відрядження продовжили і дали ще трошки грошей. А потім пощастило: познайомилися зі співвітчизником-водієм, який запропонував заночувати у нього", – продовжує Сергій.
Зараз є можливість показати вам умови проживання українців, які працюють в Польщі легально. У кімнаті проживають четверо наших співвітчизників. До речі ці умови самі вони називають гідними.
Загальне все: кухня, туалет, душові та батареї з білизною, що сохне . Мабуть, лише їжа у кожного своя.
Степан погодився відкрито розповісти про свої заробітки, в обмін на приховане обличчя. Боїться, щоб сім'я в Україні не постраждала від доброзичливців. Він не перший рік працює за кордоном. Відразу стає зрозуміло: наш новий знайомий затятий прихильник офіційного працевлаштування.
Але чекати дозволу було нема коли, і ми беремо курс на столицю – там нелегальна робота для мене знайдеться. Хоча сказане Степаном крутиться в голові всю дорогу.
Першу дошку з вакансіями відшукали в центрі Варшави, в будівлі, де розташовується Українська Греко-католицька церква. Більше оголошень про пошук роботи. І лише третина пропозиції.
Автовокзал Варшава – "заходная", тобто західна. Негласна чорна біржа праці. З вакансіями відразу обіцяють допомогти.
Але нам потрібна робота тут і зараз. Тоді – ласкаво просимо на східний берег Вісли
Тут, біля державного органу, який видає дозволи на роботу в Польщі, розташовується ще одна біржа чорної праці, причому розподілена: справа своєї роботи чекають поляки, а зліва українці.
І що цікаво, наші співвітчизники дуель за робоче місце впевнено виграють. Поки ми розбиралися, що до чого, безробітними залишилися поляки, але оптимізму не втрачали.
Як не дивно, найефективнішим здавалося об'єднання українців у Варшаві "Український світ". Воно працевлаштуванням в принципі не займається. Але дошка з вакансіями тут присутня. І таким як я, зневіреним – допомагають.
Тут же зустрічаємо товариша по нещастю. Він нас пригощає жахливою історією.
Людина не бреше, запевнили в Українському свиті.
Людина може тут пробути 3 місяці півроку і виїхати додому без грошей. Практично неможливо без трудової візи влаштувати людини на роботу, в основному всім потрібна трудова віза.
На нелегалів влаштовують облави, але менше їх не стає.
"Після сьогоднішньої явно невдалої спроби працевлаштування мої подальші перспективи працювати нелегально в Польщі, виглядають приблизно так само як і сьогоднішня туманна погода. Але раптом пощастило: вдалося вийти на агентство з працевлаштування. Нелегальному", – резюмує Сергій Іванов.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "Події тижня" на каналі "Україна".