1993 рік став для України непростим. Україна занурилася в морок через віялові відключення світла, секта "Біле братство" намагалася захопити Софійський собор у Києві, а багато людей попалися на вудку фінансових пірамід, йдеться в сюжеті з циклу "24 роки Незалежності" на каналі "Україна".
Але рік запам'ятався не тільки цим. Нинішніми обвалами курсу гривні людей з 90-х не налякаєш. Якщо у нас за останній рік гроші знецінилися в три рази, то тільки за один 1993 рік – у сто разів. Їх не встигали друкувати, люди ходили в магазин з величезними пачками банкнот. Цінники в той час мінялися так, як ніколи після. За рік буханка хліба подорожчала з 33 карбованців до 2 тисяч, а кілограм м'яса – з 800 карбованців до 53 тисяч. Взяти такі суми багатьом українцям було просто нізвідки. На підприємствах зарплати стали видавати продуктами праці: тим, хто працював на м'ясокомбінатах, хлібо- і молокозаводах, пощастило. Найважче доводилося шахтарям.
"Ми брали кілька КамАЗів вугілля і обмінювали на продукти харчування. Це був виключно бартер для того, щоб сім'ї шахтарів були голодними", – розповів бізнесмен Тимофій Нагорний, який в 1993 році працював шахтарем.
Бартер процвітав у всіх сферах життя. "Ми з Аллою Кудлай за концерт отримували свинину", – згадує співак Павло Зібров. "Я вийшов і з водієм, і на великій таці ми винесли почищену розрізану свиню. Мама з такою гордістю дивилася", – говорить він.
Ті, хто в 1993 рік був при грошах, обзавелися першими в Україні мобільними телефонами. Правда, мобільні в цей час були автомобільними, бо величезні коробки з трубками ставили в основному в салони дорогих іномарок. Перший дзвоник у липні 1993 року зробив президент Леонід Кравчук. Слідом за ним "трубки" почали купувати чиновники, бізнесмени, зірки шоу-бізнесу. "Разом з мобілкою я носив цілу валізу з рацією. Це було так смішно і дивно", – згадує Павло Зібров. Сам телефон коштував 1,5 тис доларів, стартовий пакет – ще тисячу, а кожна хвилина розмови – по долару – півтора. Незважаючи на захмарні ціни, мобільні телефони в 1993 році купили 2800 українців.
У шоу-бізнесі на сцену вийшли нові люди. 1 квітня 1993 нікому не відомий артист Андрій Данилко вперше постав перед публікою в образі Вєрки Сердючки. Незабаром цей персонаж захопив телеекрани всієї країни. Андрію Данилку зі шкільної лави твердили, що у нього немає сценічного таланту. Приголомшливий успіх Вєрки Сердючки для самого артиста був як грім серед ясного неба. "У мене концерти були, як ранки: о 14.00, потім о 15.00... Потрібно постійно бути в бойовій готовності", – розповідав пізніше Андрій Данилко. Образ хамуватої провідниці Андрій придумав ще в 90-му. Надихнула його однокласниця Ганна Сердюк. Щоб зробити груди, він підкладав спочатку надуті презервативи, пізніше – повітряні кульки. Першим гонораром Андрія за Сердючку стали три каністри бензину. Автомобіля у нього не було. 6 років потому один виступ Вєрки Сердючки на корпоративі буде коштувати від 50 тисяч доларів.
В цілому 1993 рік став для українців роком серйозних випробувань і виживання за всяку ціну. Невдоволення невиплатами зарплат, насамперед, шахтарям, на наступний рік призвело до першої зміни влади в незалежній Україні.