Ярослав Грицак. Фото: Вікіпедія
Відомий український історик і публіцист Ярослав Грицак вважає , що незважаючи на ряд об'єктивних причин , які протягом останніх 26 років сповільнювали проведення в Україні кардинальних реформ , їх більше не можна використовувати для виправдання плачевного стану країни .
Таку думку він висловив у своїй колонці на"Новом времени".
Він перерахував ряд причин, які могли перешкодити проведенню успішних реформ.
За його словами, Україні могла перешкодити "пастка багатства" – адже чим бідніша країна, тим більше показники зростання, коли країна почне реформуватися.
Другою причиною могло стати те, що Україна занадто велика і різноманітна.
"Однак країна довела свою життєздатність. І не один раз, а тричі. Вона пережила кризи в 1994-му і 2004-му, а також "російську весну" в 2014 році. На радість нашим багатьом національно-демократичним ідеологам Україна втратила "російські" Крим і Донбас, ставши в національному відношенні більш однорідною. Але і це не "допомагає"", – зазначив Грицак.
Він підкреслив, що досвід Індії показує, що розмір і неоднорідність країни не є серйозними перешкодами на шляху реформ.
Третя можлива причина – це спадщина комунізму. "Комунізм спочатку може забезпечувати високі темпи індустріалізації, але, в кінцевому рахунку, усюди виявляється гальмом", – додав історик.
Остання причина – чисто теоретична: Україна взагалі нереформоздатна. Але, як зазначив Грицак, багато країн, яким вдалося прорватися, зробили це з такими різними стартовими умовами, очевидно: категорії "нереформоздатність" просто не існує.
"У випадку з Україною історія диктує як необхідність революцій – без них не можна подолати спадщину минулого в найкритичніші моменти, – так і неминучість еволюції, без якої цю спадщину в принципі неможливо подолати.
Цей факт виправляє інший неминучий ефект: минуле все ж відступає. Його більше не можна використовувати в якості виправдання. І якщо незалежна Україна дійсно хоче вести себе відповідно до віку, вона не може більше кивати на погану спадковість і нещасливе дитинство. Пора б взяти відповідальність за себе в свої руки", – підсумував історик.