Більшості з нас відпочивати за кордоном не по кишені. Але ж так хочеться побачити на власні очі дивовижну природу або світові шедеври! Але – витрачати валютні тисячі не обов'язково. У нашій країні є свої замки з привидами, африканські савани і інші чудеса. "Події тижня" проїдуть з півночі на південь і з заходу на схід, і розкажуть – скільки країн можна побачити, не покидаючи України? І скільки це буде коштувати?
Ви здивуєтеся – у скількох наших історичних пам'яток є майже що брати-близнюки за кордоном. Ось, наприклад, знаменитий французький порт Ля-Рошель, який весь світ упізнає з першого погляду завдяки величній фортеці. Заснована в 10 столітті, вона височить на березі Біскайської затоки. У нас є своя відповідь французам.
Майже казковий замок на березі Дністра. Дуже часто Хотинську фортецю порівнюють із французькою Ля Рошель. Але, погода тут наша, західно-українська.
Кого зупинить погода: якщо вже потрапив сюди – треба побачити і дізнатися все. Майже всі будови в фортеці – автентичні – 15-16 століття.
Навіть якщо людина ніколи не бувала у фортеці, то багато її куточків здаються абсолютно знайомими. А все тому, що тут знімалася маса відомих радянських фільмів: "Тарас Бальба", "Захар Беркут", "Три мушкетери"
У "Трьох мушкетерах" є знаменита сцена взяття Ля Рошелі. Знімалася вона в Хотинській фортеці. У цьому ж фільмі зображена невисихаюча пляма на стіні, – її і зараз чітко видно. Походження плями пояснює, легенда, що холодить душу.
Плач примари, на жаль не відлякує любителів розписатися на скелях. З горе-писаками тут не церемоняться.
Втім бажаючих увічнити себе таким нехитрим чином вистачало завжди. Ось, наприклад, напис датована 1907 роком.
Як і в будь-якому туристичному місці, поруч з Хотинською фортецею – ринок сувенірів, пару кафешок – кава, до речі, дорожче київського – 20 гривень звичайний еспресо. Вхід до фортеці для дорослих – 25 гривень, для дітей -15. У безпосередній близькості від замку – просто село: ні готелів, ні хостелів, ні розваг. На екскурсію сюди зазвичай приїжджають з Кам'янця-Подільського. Вартість проїзду на маршрутці – 18 гривень.
Всього в 26 км від Хотинської фортеці – Кам'янець-Подільська. Впевнену доріжку туристи протоптали сюди вже давно. Адже, власне, крім історії, буквально за два кроки – всі блага цивілізації.
Сам Кам'янець-Подільський – місто невелике. Весь його з півночі на південь можна пройти пішки за годину. Оренда житла – на будь-який гаманець: можна зняти кімнату у приватників за 60 гривень на добу, а можна і шиканути: пожити в готелі в старому місті гривень так за 800. На добу, зрозуміло. З харчуванням – теж розкид. Порція борщу може коштувати 30 гривень, а може і 10 – це, як то кажуть, місця знати треба. Місцеві підкажуть.
Матеріальна складова подорожі – це, звичайно, важливо. Але, потрібно і про вічне поговорити. Точної дати будівництва Кам'янець-Подільської фортеці немає. Вчені називають і 11-е, і 14 століття. Але є гіпотеза і про римські корені самого міста, а це вже як мінімум 2 тисячі років.
У деяких джерелах можна прочитати, що фортеця жодного разу не впала під натиском ворога. Це не зовсім так. Вона не впала в результаті прямого штурму. Але, в результаті певних домовленостей, ворота все-таки відкривалися: один раз перед литовцями, другий – перед османами.
Хто тут тільки не господарював. Розпадалися або з'являлися нові держави – і територія нинішнього Поділля ставала їх частиною. І в усі часи фортеця була адміністративним комплексом. Жив тут тільки староста з обслугою і невеликим військовим гарнізоном. І у нас, до речі, неправильне уявлення про те, що в замках рятувалися від набігів ворога цілі міста.
Добре, що зараз часи гуманніші. І в фортецю можна увійти і вийти, коли захочеш. Багато хто приходить помилуватися цитаделлю ввечері.
Отже, дводенна поїздка з Києва в українську Ла-Рошель нам обійшлася у 800 гривень. А у французьку – в 16 разів дорожче. Переліт до Парижа близько 9 тисяч, переїзд на поїзді або автобусі до містечка на заході Франції ще 300. Ніч у готелі – від двох тисяч гривень. Плюс їжа – мінімум 1500. Разом – 12 800.
Побувати в Кам'янець-Подільському і не заглянути в Бакоту, яку досвідчені мандрівники порівнюють з Світами Лікійськими, неприпустимо. Це не в Туреччину летіти – великі гроші витрачати. Все простіше і приземленіше, часом – зовсім приземлено.
П'ятдесят кілометрів від Кам'янця-Подільського по не дуже хорошій дорозі – це щось. Тепер кілометр – просто пішки по грунтовці. Після дощу сюди машина не заїде, а якщо і заїде, то не виїде.
Але, вже з перших секунд споглядання місцевих пейзажів розумієш, навіщо сюди прийшов.
Не забагато, звичайно, залишилося від скельного монастиря, але все одно вражає. Уявляєте: видовбувати в скелі ось ці ось келії.
Виявляється, монахи самі нічого не видовбували.
Поруч з монастирем є джерела з дивовижної чистоти водою. З них колись пили ченці, тепер шикуються в чергу туристи.
А це одне із трьох знаменитих місцевих джерел... Кажуть, воно цілюще... Вода, до речі, дуже смачна.
Знавці запевняють, що місце, на якому розташований монастир – з на диво сильною енергетикою. Навіть хвороби від людей відступають.
Музей під відкритим небом, абсолютно безкоштовний. І тут, на самому ділі, робиться так-то по-особливому світло на душі, спокійно. Просто добре.
Разом вартість поїздки в Бакоту з Кам'янця-Подільського – від 10 до 50 гривень. Світи Лікійські обійдуться у 8 тисяч. І це якщо в Туреччину ми потрапили по путівці за мінімальні 300 доларів, купили екскурсію ще за 20, і не витратилися на нічліг і обід.
А ми рухаємося в кінцеву точку нашого першого турне українськими місцями, які нічим не гірше зарубіжжя. Всього 1,5 години на авто з Кам'янця-Подільського – Чернівці.
Те, що Чернівці називають маленькою Прагою, знають, напевно, багато українців. Ми вирішили перевірити, чи так це насправді.
Перша туристична точка міста – Чернівецький національний університет. Той, хто бачить це творіння вперше – втрачає дар мови. Побудований як резиденція митрополитів в кінці 19 століття, а в 1944 став ВУЗом, цей архітектурний ансамбль став однією з найкращих робіт чеського архітектора Йосефа Главки.
Екскурсовод Євгенія наполягає: університет – хоч і головна, але не єдина пам'ятка Чернівців. І абсолютно не згодна, що її рідне місто порівнюють з тією ж Прагою.
На головній вулиці міста, імені Ольги Кобилянської, – 75 з 77 будинків є пам'ятками архітектури.
Один з італійських двориків кілька років тому реставрували. Тепер тут все практично в первозданному вигляді. А люди, як і раніше в багатонаціональних Чернівцях, спілкуються в цих двориках, дружать сім'ями, незалежно від релігії і мови, якою розмовляють.
Для туриста Чернівці цікаві і доступні. Квиток на поїзд з Києва – від 500 гривень в обидва боки. Переночувати одну ніч в хостелі коштує в районі 90 гривень, готель обійдеться від 300 гривень за номер на двох. Питання з харчуванням кожен вирішує на свій розсуд і гаманець: всіляких кафе і ресторанчиків більш ніж достатньо, а якщо що – і супермаркети під боком.
Для порівняння чотиириденний автобусний тур в Прагу – обійдеться мінімум у сто євро. Подорожувати Україною – легко і цікаво. Далі буде.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "Події тижня" на каналі "Украина".