Бійці Нацгвардії воюють на Сході ледь не з першого дня – в епіцентр бойових дій відправили вже третій батальйон. Побут у гвардійців суворий: води мало, зате з "громадянки" передають сигарети й овочі. "Сегодня" дізналася у гвардійців, як вони вирішують проблеми постачання і як живеться на блокпостах.
ВОДА ПІД ОБСТРІЛОМ. Гвардійці, які цілодобово несуть службу під Слов'янськом, на горі Карачун, нещодавно відзначилися оригінальним вирішенням проблеми з водою. "Води тут немає, а щоб її привезти, надсилали броньовану колону, ми її завжди чекали як манни небесної, – розповів "Сегодня" гвардієць Мирослав Гай. – Води вистачало тільки пити, про те, щоб помитися або форму випрати – взагалі мови бути не могло! Іноді доходило до того, що дощову воду доводилося збирати". В один із особливо спекотних днів доведені до відчаю бійці зважилися пробурити свердловину прямо на... горі! "Ідея була божевільною, але треба було вирішувати проблему! Обдзвонили безліч місцевих фірм, які займаються бурінням, але приїхати погодилася лише одна. Ці відчайдушні люди привезли на гору обладнання, і десь тиждень вони бурили свердловину під постійним мінометним обстрілом. І... дістали до води!", – розповів Мирослав.
Тепер, за словами гвардійця, вони зможуть вистояти на блокпосту за будь-яких обставин, а свердловину залишать для місцевих жителів. "Тут є будиночок неподалік, звідти люди всі виїхали, але, я думаю, вони повернуться. Тепер і у них проблеми з водою не буде".
ПОБУТ. Життя на блокпостах – не солодке. "Звичайно, тут не курорт, – сміється пан Мирослав. – Але ми вирішуємо проблеми по мірі надходження. З "громадянки" нам привозять основне – каву, овочі, цигарки". Головна проблема – відсутність екіпіровки, скаржаться гвардійці: "Зі зброєю проблем немає. А ось приладів нічного бачення, касок, наколінників катастрофічно не вистачає".
Коли випадає рідкісна вільна хвилина, бійці воліють поспати – у спальних мішках або просто на карематах. "Ми постійно чергуємо. Тому, коли випадає якийсь вільний день, то єдине бажання – виспатись", – поділився з нами інший гвардієць, Олександр. Колеги називають його Маестро, тому що він головний гітарист загону. "Я дістаю гітару, як тільки з'являється хоч якась можливість, іноді півгодинки поспівати, – посміхається Маестро. – Хлопці кажуть, що я найкраще граю і співаю добре. Співаємо найчастіше російський рок". А нещодавно Маестро відзначив свій день народження. "Це найгірший мій день народження, – зітхає хлопець. – Подарували мені патрони – більше тут дарувати нічого".
ПРЕКРАСНА СТАТЬ. Несуть службу в Нацгвардії не лише хлопці, але й дівчата. "Троє дівчат – з другого батальйону на Сході, а ще кілька приїхали з батальйоном "Донбас", – розповів нам начальник прес-центру північного територіального командування Нацгвардії, майор Євген Роженюк. "Я дуже хотіла пройти військову підготовку разом з медичною, – поділилася з нами медик резерву 1 батальйону Олена. – Але тоді були проти, щоб дівчата з хлопцями в окопах були, і мене в медпункт відправили". Олена постійно виїжджала в Слов'янськ на блокпости. "Страшно не було, – зізнається дівчина. – Страшно – коли везеш пораненого, а він помирає у тебе на руках...".