Присяжні скаржаться на затягнутість судових процесів і проблеми за місцем роботи. Фото УНІАН
Інститут присяжних в Україні днями відсвяткував 4-річчя свого існування. Нагадаємо: світова практика залучення звичайних людей для винесення вироків у судах була введена в нашій країні разом з прийняттям оновленого КПК в квітні 2012 року. Але у нас ця система чомусь популярністю не користується: за допомогою колегії, за оцінками адвокатів, за весь цей час було проведено не більше півтора десятки справ. "Сегодня" з'ясувала, як зараз працює система, і як можна стати присяжним.
ВІДБІР. Згідно з законодавством, колегія присяжних з трьох осіб може вершити правосуддя тільки в кримінальних справах. І то – тільки якщо стаття КПК передбачає довічне ув'язнення. Причому про введення в процес присяжних повинен попросити сам обвинувачений. Також, згідно з законом, суд оплачує присяжному проїзд і виплачує "винагороду" за участь в процесі – її розмір визначається індивідуально, але, за словами самих присяжних, суми далекі від астрономічних (кілька десятків гривень).
Стати присяжним не проблема: таким може бути будь-який дієздатний громадянин не молодше 30 років, без судимостей та хронічних психічних захворювань. Щоб потрапити в списки, необхідно написати заяву в місцеві органи влади, і коли суду знадобиться колегія, вони вам подзвонять. Так і зробила львів'янка Ольга Калітовська, яка брала участь в першому в історії України суді з присяжними, який розглядає справу про вбивство лікаря Леона Фрайфельда. "Я заповнила анкету в міськраді, і за всіма даними була проведена перевірка: чи немає у мене проблем з судами, законом або психічних захворювань, – згадує Калитовська. – Мені говорили, що, швидше за все, мене ніколи не викличуть. Але одного разу пролунав дзвінок – і я потрапила в справу".
СКЛАДНОСТІ. За словами Ольги, юридичної освіти у неї немає, тому довелося вникати в тонкощі судочинства. "Нам повинні були прочитати якийсь курс, щоб ввести в суть юридичної системи, але його не було. Ми відразу потрапили на засідання, – розповідає присяжна. – Найбільша складність в тому, що відчуваєш постійний тиск. Не йдеться про якісь загрози. Просто на присяжних тиснуть морально – як захист, так і обвинувачення – з вимогою прийняти потрібне їм рішення. Одного разу з судового засідання мене привезли на швидкій в лікарню – здали нерви".
Більше брати участь в судах жінка не збирається: "Мені цього досвіду вистачило до кінця життя! Засідання були по 4-5 разів на тиждень і могли тривати з ранку і до пізньої ночі. Плюс все присяжні скаржилися на проблеми на роботі: в законі написано, що на час процесу робоче місце і зарплата зберігаються. Але якщо людина працює, наприклад, вихователем в дитячому садку, то директору просто ніким його замінити! Тоді присяжним доводиться розриватися між роботою і судом, – додає Калитовська. – Крім того, в країнах, де діє інститут присяжних, ніяка інша інстанція не може скасувати рішення присяжних. А у нас Апеляційний суд може. Який же тоді сенс у такому суді?".
БРАК КАДРІВ. Через ці труднощі ставати присяжними українці не поспішають: навіть в столиці відчувається дефіцит бажаючих. "В одному районі Києва записалося 14 осіб, а в іншому навіть 7 не набралося", – сказали нам в Київраді. У професійному середовищі згодні: робота інституту присяжних в Україні не склалося. "У КПК норма існує, але лише на папері. У реальності судових проваджень з залученням присяжних – близько 10-12 за всі 4 роки існування", – розповів нам столичний адвокат у кримінальних справах Євген Кузьмін. "Збір присяжних займає колосальну кількість часу. А якщо хтось з них не з'явився, то засідання переносяться, – каже адвокат Олег Бойко. – Крім того, присяжні, так чи інакше, залежні від рішення судді: проста людина навіть підсвідомо вірить думці профі. А це вже упередженість".