Діти, яких буллять, в зоні ризику скоєння самогубств. Фото: depositphotos
Булінг – далеко не нова проблема як для всього світу, так і для України зокрема. За одним цим словом стоять тисячі психологічних проблем у дітей і зламаних жіттів. Згідно даних звіту фонду ЮНІСЕФ 2017 року в Україні 24% дітей стали жертвами цькування в школах. Причому 40% постраждалих нікому про це не розповідали.
Всього в світі піддається цькуванню близько 150 млн дітей – кожен другий учень віком від 13 до 15 років.
У Міносвіти України відзначили, що 2017 року до вітчизняних психологів надійшло близько 109 тисяч звернень з приводу булінгу. Як бачимо, це не поодинокі випадки, а цілком системний процес, який спостерігається в усьому світі. У новинах часто з'являється інформація про випадки булінгу: тут і масові побиття, і психологічне цькування і навіть цькування з боку вчителів, а не тільки однокласників. Як наприклад, було у випадку з 13-річною ученицею з Маріуполя, яку керівництво школи і весь педагогічний колектив почали цькувати за малиновий колір волосся.
Правда, дуже часто діти просто не розповідають про шкільне цькування. Причин такої поведінки може бути безліч, але головне – батьки не мають втратити цей момент. Ми поговорили з психологом Оленою Ратинською, керівником дитячого напрямку КДУ (Київського Гештальт університету), про те, якими можуть бути наслідки булінгу.
"Перше, що втрачається (внаслідок системного булінгу – Ред.) – тотальна віра в захист і в дорослих. Дорослі дані дитині для того, щоб її захищати, щоб вона розвивалася, спираючись на них. У ситуації, коли починається будь-яке насильство, а старші не включаються і не зупиняють його, діти втрачають віру в будь-якого іншого дорослого.
Одні діти починають вирощувати в собі цього дорослого, і вже до підліткового віку стають колючими, у них абсолютно втрачена субординація, тому що для них не існує дорослих. А друга група дітей замикається в собі. Вони вважають, що вони маленькі і слабкі, і ростуть в цій позиції жертви. Вони дуже керовані і переходять в різні компанії і залежності. Вони шукають собі старшу значущу людину, але це вже не один з батьків. Через це часто виникає алкогольна, наркотична залежність", – говорить психолог.
Свій відбиток булінг накладає і на самих агресорів. Тут психолог теж називає два можливих розвитки подій. Якщо в підлітковому віці у агресорів вмикається емпатія, співчуття, то вони можуть навіть впадати в стан зневіри, соромитися своїх вчинків і запевняти: "я такого не робив". Якщо ж емпатію не ввімкнули, то в майбутньому така людина завжди намагатиметься домінувати і бажати влади.
"Потрібно дивитися, чому агресор нападає. Якщо він нападає, щоб самоствердитися – це досить робочий спосіб, він однаково буде присутній у особистості в майбутньому.
Або ж агресор "програє" свої почуття: припустимо, його б'є батько і він відчуває приниження, злість на батька. Він йде і переносить все це на іншу дитину. Щойно ця ситуація внутрішнього приниження припиняється, то і поведінка така зникає. Коли до мене приходять діти, що б’ються, перше, що я питаю у батьків – чи не б'ють вони дитину? Биття це ж не тільки жорстке побиття, але й шльопанці, смикання, потиличники. Є такий термін "ідентифікація з агресором", так ось ці діти ідентифікуються з агресором і несуть таку поведінку до своєї соціальної групи", – пояснює Олена Ратинська.
Докладніше про те, що таке булінг і як з ним впоратися, читайте у матеріалі сайту "Сегодня": Булінг навиворіт: як шкільне цькування ламає психіку дітей і що з цим робити