Сучасна гібридна війна Росії з Україною супроводжується спробами спецслужб схилити наших військовослужбовців до негласної співпраці шляхом підкупу чи шантажу, добувати і передавати важливу інформацію, що представляє підвищений інтерес і здатну завдати шкоди інтересам України.
Зустрічаються, на жаль, і ініціативники – ті, хто з власної волі йде на порушення режиму таємності, приховує деякі факти біографії, а то і явно підіграє противнику.
Нещодавно співробітники СБУ викрили в непорядних діях підполковника Ігоря Т. Він, як повідомлялось, працював в Головному управлінні Національної гвардії України старшим офіцером служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту та екологічної безпеки. Важливо, що за родом діяльності у нього був допуск до державної таємниці.
Вступаючи на службу, військовослужбовець, який має, крім українського, друге громадянство, зобов'язаний про це повідомити. Т., у якого був ще й російський паспорт, цього не зробив. Простіше кажучи, приховав громадянство РФ. Три роки, поки працював в НГУ, цей факт ніде не афішував. Крім того, як учасник бойових дій в Чеченській республіці, отримував військову пенсію РФ. Мав видане кримською владою вже після анексії півострова водійське посвідчення.
На думку військових юристів, в діях Т. вбачаються ознаки мінімум двох статей КК України: 328-й, частині 1 (розголошення відомостей, що становлять держтаємницю) і 366-й, ч. 1 (службове підроблення, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих даних). Санкція за сукупністю – до п'яти років позбавлення волі, або обмеження її до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади на такий же термін, або штраф до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів (тобто до 4250 гривень).
Суворіше покарання передбачено, якщо буде доведена вина у витоку і передачі секретної інформації, отже, і заподіянні шкоди державним інтересам. На даний момент ознаки державної зради і шпигунства не встановлені. Міру покарання визначить суд, якщо справа туди потрапить. Наразі ж, на період призначеного командуванням Нацгвардії службового розслідування, Т. відсторонений від обов'язків і роботи з секретними документами, допуск до яких мав за родом діяльності.
Ексклюзивними подробицями з "Сьогодні" поділилися в Головному управлінні військової контррозвідки Служби безпеки України, чиї оперативні співробітники розробляли Т. і перевіряли низку версій.
Як вийшли
Власне, ця справа стала логічним продовженням іншої, про яку ми писали близько двох років тому. Вона також стосувалася представника Національної гвардії, який проходив в оперативних матеріалах під псевдонімом "Невський".
Військова контррозвідка, нагадаємо, встановила, що це... жінка, яка служила в Главку НГУ. Антоніна Р. була завербована російськими спецслужбами під час відпустки у родичів в Москві. І за їх завданням збирала секретну інформацію про особовий склад, озброєння, техніки для подальшої передачі за допомогою шифрувальної апаратури до РФ. Після того, як були здобуті неспростовні докази її вини, Р. дала свідчення і пішла на добровільну співпрацю зі слідством. З урахуванням пом'якшуючих обставин, вирок був винесений нижче від найнижчої межі – чотири роки позбавлення волі. Половину призначеного терміну жінка вже відбула.
"Підполковник Т. (повне його прізвище в інтересах слідства ми не називаємо) тісно стикався з "Невським" по службі в Нацгвардії – вони працювали в одному кабінеті, і не можна було виключити версію про те, що діяли спільно, – розповідає майор ВКР В. – Задіяли повний комплекс оперативно-розшукових заходів – засоби зовнішнього спостереження, підслуховування, інше обладнання. З'ясували, що Т., як і Антоніна, яка мала доступ до держтаємниці, порушував режим секретності, збирав і зберігав на особистих флеш-носіях важливу службову інформацію, до якої мав пряме відношення по роботі".
На початку 2017 року Т. звернувся з проханням до командування НГУ направити його до зони проведення антитерористичної операції. Рапорт задовольнили, і офіцер був тимчасово відряджений до штабу АТО в Часовому Яру, де перебував понад два місяці.
"Він був направленцем, тобто куратором задіяних там підрозділів Нацгвардії, – продовжує наш співрозмовник. – До сфери його обов'язків входили координація роботи блокпостів за секторами, взаємодія з іншими військовими формуваннями. Природно, він був в курсі дислокації особового складу, заміни, переміщень, техніки, озброєнь, забезпечення, інших важливих відомостей. У ході оперативних заходів було встановлено, що частину цієї важливої інформації Т. записує на особисті флеш-носії, не маючи права використовувати їх поза службою. Почали відпрацьовувати версії – чи не агент, який завербований іноземною спецслужбою і працює на неї, чи не торгує, користуючись службовим становищем, секретами...".
Після низки негласних перевірок даних про те, що діє запроваджений в військове формування "кріт", або шпигун, отримано не було. Підстав поставити підполковнику статті про шпигунство, держзраду не знайшли – фактів передачі, продажу відомостей, що становлять держтаємницю, не зафіксували.
Але порушення режиму таємності встановили. Скопійовану і збережену на флешках інформацію він виносив зі штабу, тримав за місцем проживання, носив з собою, що категорично забороняється відповідними наказами та відомчими інструкціями. Перевіривши робочий комп'ютер і вилучивши носії інформації як речові докази протиправної діяльності, виявили ознаки завідомо неправдивих відомостей, внесених до офіційних документів, а також розголошення даних, що становлять держтаємницю.
Главк ВКР направив командуванню Нацгвардії уявлення про проведення за цим фактом службового розслідування і покарання винних. Судячи з усього, крім Т., до дисциплінарної відповідальності будуть притягнуті і ті кадровики, які допустили при його прийомі на службу недбалість.
Пояснення по суті
Ось як відповідав Т. на поставлені йому запитання:
- Чому приховали факт подвійного громадянства?
- Забув вказати під час вступу на службу. І потім – це не злочин (згідно із законодавством України, наявність другого паспорта не дозволяється, але й не переслідується. – Авт.).
- Ви проходили службу в Збройних силах Росії?
- Так, проходив. І брав участь в Чеченській війні (отримавши в цей час російське громадянство. – Авт.).
- Для чого записували на носії інформацію, шо містить держтаємницю?
- На всякий випадок. Хіба мало коли вона могла стати в нагоді. Але шкоди це не завдало.
- Ви віддавали звіт, що скопійовані і зберігалися дані, електронні карти, зведення, інші секретні матеріали, потрапивши до супротивника, могли спричинити серйозні наслідки?
- Віддавав. Але не потрапили ж...
Викриття Т. породило чимало суперечливих коментарів у соцмережах. Один з них – чи не поквапилася СБУ з висновками, і за офіцером слід поспостерігати ще? Можливо, він не так вже нешкідливий, як хоче здаватися, і насправді був, як Антоніна, "кротом"?
У спецслужбі вважають, що все було зроблено правильно:
"Обвинувальний вирок не самоціль. Ми не прагнемо когось за всяку ціну виявити, зловити і неодмінно відправити за ґрати, – каже майор В. – Якщо в процесі оперативних заходів встановлено, що людина не скоїла серйозного злочину, що не була завербована, не передавала важливі відомості в рамках негласного співробітництва – досить своєчасно прийнятих до нього профілактичних заходів впливу. В даному випадку йдеться про так званого ініціативника – посадову особу, яка на власний розсуд збирала певні відомості. За нашою версією, займався він цим не в інтересах іншої держави або іноземної спецслужби, а для підстраховки родини, яка живе в Криму, – на випадок, наприклад, шантажу з боку ФСБ. До дружини 2016 року вже приходили люди в штатському – з'ясовувати, де перебуває і чим в Нацгвардії України займається чоловік...".
Родина у нашого фігуранта в Криму справді є. Щоправда, з дружиною він давно в розлученні. Чи могла ФСБ її шантажувати? В принципі, так. Т., припускають військові контррозвідники, приготував для захисту якийсь страхувальний варіант – злив інформації. Але не реалізував його. Або не встиг. Як би не було, ті, хто контролював події з боку СБУ, прийняли рішення нейтралізувати секретоносія, щоб не допустити витоку, якби розклад змінився.
Зигзаги біографії
Т. – уродженець Полтавщини. Там же закінчив школу. До призову працював в радгоспі. Армійську службу проходив в Києві водієм. 1989-го вступив до Саратовського вищого військового інженерного училища хімічного захисту. Служив, як уже говорилося, в лавах Збройних сил РФ – командиром взводу радіаційної і хімічної розвідки. Рік по тому несподівано звільнився і змінив амплуа – став оперуповноваженим Шевченківського райуправління міліції столиці. Пропрацювавши два роки, перевівся до Національної гвардії, а потім до Внутрішніх військ МВС України, звідки пішов 2004 року. Звільнившись в запас, влаштувався дільничним інспектором на Полтавщині. Через 10 років, вже після анексії Криму, поїхав туди, отримав документи РФ, право на військову пенсію, став на військовий облік, оформив водійське посвідчення. А ще через два роки, 2016-го, так само несподівано опинився в Главку Нацгвардії України. При цьому не відмовившись від російського громадянства, що повинен був зробити за законом.
Товариші по службі розповідають, що цьому посприяла колишнє командування НГУ, з яким наш ініціативник колись проходив службу в Криму (дехто з генералів зараз дає свідчення у кримінальних справах). Нібито до центрального апарату Нацгвардії його за вказівкою зверху прийняли поспіхом, не вникаючи в деталі, без дотримання необхідних формальностей, за спрощеною процедурою.
"Надійшла термінова команда – негайно зарахувати, і його взяли, а коли через якийсь час прийшла особиста справа, де була і власноруч написана автобіографія зі згадуванням російського громадянства, зворотний хід вирішили не давати, – розповідають в НГУ. – Визнали, що вистачить довідки про несудимість. Не притягувався – і добре. Не зреагували і на участь в Чеченській війні на боці росіян. За словами Ігоря, перебував він там всього місяць...".
Думки товаришів по службі про Т. неоднозначні. Одні відзначають його професійну підготовку в своїй сфері. Інші – гарну фізичну форму, відсутність шкідливих звичок. Треті відгукуються як про "фахівця з делікатних, найчастіше шкурних питань".
Що далі?
Це визначить слідство. Чи може Т. втекти? Теоретично таке не виключено, кажуть в СБУ і задають зустрічне запитання: а сенс? До Росії точно не поїде – відразу притягнуть і засудять за... найманство. Офіційно будучи громадянином РФ, учасником бойових дій, військовим пенсіонером, служив у військовому відомстві іншої держави – чистий кримінал! До окупованого Криму теж небезпечно – під удар підставить ще й колишню дружину з двома дітьми. І до далекого зарубіжжя – стрьомно. Міняти зовнішність, обзаводитися документами на інше прізвище – значить, підтвердити свою провину. Загнав себе в кут...
"Як складеться далі, передбачити важко, – каже керівник підрозділу ВКР СБУ. – Цей приклад зайвий раз показує, наскільки тонка грань, яка відділяє посадовця від порушення закону, особливо в період так званої гібридної війни з Росією. Наша місія полягала в тому, щоб не допустити витоку секретної інформації, запобігти тяжким наслідкам у вигляді збитків інтересам держави. Своє завдання ми виконали. Чи будуть доведені інші гріхи Т., з'ясується в результаті службового розслідування, до якого залучений і наш представник. Але повчальною історія, впевнений, стане для багатьох".
Підполковник, до речі, добровільно погодився пройти поліграф. Наші співрозмовники говорять, що версію про співпрацю з чужими спецслужбами детектор брехні не підтвердив.
У Нацгвардії нам вчора повідомили, що службове розслідування ще не закінчено. Новий командувач Микола Балан минулого тижня заслуховував його хід. Принципова позиція генерала не змінилася – якщо винен, треба відповідати за законом. Включаючи і тих, хто проявив недбалість при прийомі Т. на службу.
Лікнеп: агент під підозрою
Ініціативник – власник цінної, зазвичай, секретної, цілком таємної і особливої важливості інформації, що має доступ до державної таємниці, який не був завербований або схилений до співпраці спецслужбою іншої держави, але збирав і зберігав ці відомості за власною ініціативою. Таких агентів зазвичай не люблять, багаторазово перевіряють на лояльність і достовірність інформації, вважаючи підставними качками, провокаторами або корисливими людьми, яким слід не довіряти, а обходити десятою дорогою.
До речі, від кримінального переслідування звільняється особа, яка добровільно зізналася у вербуванні спецслужбами іншої держави для передачі відомостей, що становлять держтаємницю, якщо інтересам України збитків не було завдано.
Уроки профі: діючи за правилами конспірації
Форми і методи своєї роботи спецслужба не розкриває, і зрозуміло чому. Часто це свого роду серйозна, багатоходова оперативна гра з серйозним противником і тими, хто був ним завербований і виконував різного роду завдання.
Антоніна Р., наприклад, була дуже підготовленою агентесою, делікатною в плані конспірації. Вона постійно перевірялася, чи не ведеться за нею зовнішнє спостереження, контролювала себе і на службі, і поза нею. Стежила, як виглядає робочий стіл, чи всі предмети вранці знаходяться на своїх місцях так, як залишала їх напередодні.
- Була у "Невського" своя фішка, яка, незважаючи на всі хитрощі, не пройшла повз нашу увагу – між проводами від комп'ютера вона клала на столі звичайну сантиметрову лінійку, але завжди стежила, щоб ці дроти були між 19-м і 20-м розподілом, – розповідає один з військових контррозвідників, які розробляли агентесу. – Ще на її робочому місці був декоративна квітка з намистинками. Йдучи, залишала їх у одному і тому ж положенні. На такі, здавалося б, дрібниці в повсякденному житті ніхто не дивиться. Але в нашій справі дрібниць не буває. Якби в ході негласних перевірок лінійка виявилася трохи зрушеною, дроти, намистинки лежали не так, як зазвичай, Антоніна б насторожилася, щось відчувши, змінила тактику і тим самим зруйнувала нашу оперативну комбінацію. А так вдалося її обіграти...
Штрих: один з головних учасників операції наказом голови СБУ був нагороджений іменною зброєю – пістолетом Глок-19.
Запитання "Сьогодні", чи чекати в найближчому майбутньому нових викриттів і чи є фігуранти найгучніших шпигунських скандалів в списках на обмін ув'язненими, спецслужба залишила без відповіді.
Протиборство: війна компроматів
Об'єктивно кажучи, "кротів", ініціативників, шпигунів виявляли і в інших силових і правоохоронних структурах України. Так, навесні цього року в Москві опинився старший експерт-консультант одного з відділів АТЦ СБУ Василь Прозоров – він сам публічно зізнався, що співпрацював зі спецслужбами РФ і передавав їм важливу інформацію, будучи таємниценосієм. 2015 року їздив у відпустку до Росії. Був звільнений 2018-го за службовою невідповідністю та зловживання алкоголем.
Чимало запитань було про російське громадянство і контакти в Криму родини першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка. Він ці факти спростовував. Але три місяці тому був звільнений.
У свою чергу, російські ЗМІ повідомляли про затриманих в Криму співробітниками ФСБ громадян України Ганну Сухоносову і Дмитра Долгополова. Їх підозрювали в зраді і шпигунстві – нібито передавали Україні відомості, що становлять держтаємницю, про частини і з'єднання Чорноморського флоту. Затриманий на півострові Геннадій Лімешко, який служив в АТО старшим розвідником, за версією ФСБ, підозрювався в підготовці і проведенні диверсій. Ще один не названий громадянин України нібито збирав інформацію про військові і транспортні об'єкти на тимчасово окупованій території ДНР, а також в Самарській і Ростовській областях РФ.
Гібридна війна триває.
Нагадаємо, раніше новини "Сьогодні" писали про те, як СБУ запобігла теракту на арсеналі, який готували спецслужби Росії. Контррозвідники не допустили диверсії на складі стратегічних боєприпасів.