Проводити в останню путь близьку людину обходиться українцям недешево. Навіть мінімальні ціни низькими не назвеш.
Наприклад, вартість труни – від 500 гривень, простенького вінка – 100. За небіжчика в морзі потрібно заплатити 250 гривень на добу. Одягти-взути померлого, підготувати тіло обійдеться в 2 тисячі. Доставлять похоронну процесію на кладовище ритуальним транспортом за 800 грн. Ще 850 потрібно, щоб викопати могилу. Послуги носильника і розпорядника траурної процесії обійдуться мінімум у 650 гривень, а от місце на кладовищі за законом має надаватися безкоштовно.
І це все – тільки якщо людина піде в комунальну ритуальну службу, або до одного з небагатьох агентств, які не накручують цін. Але родичів покійних найчастіше перехоплюють заповзятливі посередники.
Нещасний випадок – людина гине на виробництві.
А її рідні – тільки вранці проводжали її на роботу – і чекають ввечері додому.
- Здрастуйте, це ритуальна служба. На яку вартість труни розрахуєте?
- Ви про що? Що сталося?, – в повному подиві запитує чоловік.
І саме так від ритуальника дізнається про смерть свого рідного.
Подібні випадки час від часу трапляються в Україні. І це не дивно. У місті хтось помер – ритуальні служби дізнаються про це моментально. Першими дістатися до його родичів для них – це запорука комерційного успіху.
Працівники "швидкої" – саме вони зливають інформацію ритуальникам. У цьому переконалася Галина Гейко. Нещодавно померла її близька подруга – це сталося вдома у Галини Павлівни.
"Я викликала "швидку" – ми в сльозах були", – каже жінка.
Медики приїхали, констатували смерть. І після цього прямо при Галині Павлівні.
"Вони самі дзвонили – з мого ж телефону, телефон у нас стаціонарний, домашній. Дзвонили і називали адресу, щоб під'їхали. Мене ніхто не питав", – додала Галина Павлівна.
Ритуальники примчали дуже швидко – і одразу ж вручили жінці накладну – з вартістю послуг. Мовляв, підписуйте, а потім розберемося.
Жінка розписалася – і тільки потім, після похорону, почала замислюватися, – звідки могли взятися такі величезні суми.
"Тільки забрати і відвести в холодильник – крематорій – вдумайтеся – чотири тисячі", – додала вона.
Покласти тіло в труну – 800 гривень, винести його з моргу – ще 450 гривень і безліч інших подібних пунктів. І в результаті – похорон обійшовся більш ніж у 10 тисяч гривень. Це – вдвічі дорожче, ніж такі послуги коштують насправді, каже власник одного з приватних ритуальних фірм.
"Цифри він бере зі стелі. Хтось пропонує послуги, а хтось піарить їх – хвалиться... от я напарив труну не за 500, а за тисячу – і ходить, радіє", – сказав Фелікс Чехович, власник ритуального агентства.
У Києві – десятки ритуальних служб. Дзвонимо одній з них.
У більшості ритуальних контор немає нічого, крім назви і адреси – десь у напівпідвалі, каже Фелікс Чехович. Ці фірми – лише посередники – замовляють, наприклад, десь на стороні автобус для похорону – і додають свою націнку. І так на всьому. Фірм, в яких є необхідна база, у Києві одиниці.
Посередники часто нічого цього не роблять, але гроші за всі ці послуги беруть, каже директор однієї з ритуальних фірм. Він – єдиний, хто погодився з нами зустрітися. Показує холодильні камери своєї контори. Посередники також ними користуються.
Але найголовніше – у посередників є. Це добре налагоджені зв'язки з медиками, які повідомляють їм, де померла людина. Співпрацюють і з дільничними – адже ті також приїжджають на місце смерті. За кожен злив інформації лікарі або міліціонери отримують від ритуальників по 500-700 гривень – хороша надбавка до невисокої зарплатні.
"Нам неодноразово дзвонили – хочете співпрацювати? І обдзвонюють ритуальні служби – ось я там лейтенант такий-то хочемо поспілкуватися з вами. Приїжджаємо на розмову – давайте співпрацювати", – розповідає Фелікс Чехович, власник ритуального агентства.
Доходить до того, що деякі міліціонери звільняються і самі створюють ритуальні фірми – зв'язки все є, каже Фелікс. Тим часом міліція і "швидка" офіційно заявляють – їхні співробітники з ритуальниками не співпрацюють.
"Медичні працівники зберігають лікарську таємницю і за її розголошення, в тому числі і факт смерті, вони несуть юридичну відповідальність – у тому числі й кримінальну відповідальність", – запевнила Ляна Божко, заступник начальника екстреної "швидкої допомоги".
Але досі жодної справи відкрито не було – спіймати на гарячому – і тим більше довести щось у суді – фактично неможливо.
"Будь-яких документарних слідів не залишається – це все на рівні усних домовленостей", – сказав Роман Хрустенко, юрист.
Заробити на чужому горі не проти й адміністрація кладовищ. За можливість поховати людину вони можуть брати великі гроші. Нещодавно в Одесі на хабарі у дві з половиною тисячі доларів попався завідувач одного з кладовищ. Йому загрожує до десяти років за ґратами.
Продам місце на кладовищі. Ціна – двадцять п'ять тисяч доларів. Подібними оголошеннями рясніє Інтернет. Ціна – астрономічна – за ці гроші можна купити однокімнатну квартиру. Так дорого – тому що це Байкове кладовище – в центрі Києва. Жінка на іншому кінці дроту каже – там похований її родич, а вона, мовляв, має право на місце поруч – ось і продає його.
Ось тільки в законодавстві чітко написано – місце на кладовищі надається державою безкоштовно. Воно не може бути ніким ні продано, ні куплено. Заплативши гроші, людина дуже ризикує.
"Договір продажу місця поховання буде визнаний у суді недійсним. Але люди все одно готові віддавати величезні гроші за місця на цвинтарі", – сказав Роман Хрустенко, юрист.
"Це вже психологія кожної людини – лише б ближче до будинку, до центру міста – це психологія – хтось не може на таке піти, а комусь все одно", – зазначив директор управління ритуальних послуг КМДА.
Читайте також: Бізнес на похороні: де дешевше?
Киян на подібні угоди штовхає і ще один фактор. Поховати родича в межах міста часто неможливо. Всі кладовища закриті. Єдине відкрите кладовище – де ще є місця – знаходиться за шістдесят кілометрів від межі міста.
Засікаємо час – їхати туди по розбитих дорогах більше години. І навіть на цьому кладовищі залишилися тільки ось такі шматочки землі. Місця тут закінчаться ще до кінця цього року.
"Тоді буде ніде ховати – тому, я думаю, що місце виділять. Ну, а людей не можна не ховати – значить, виділять землю", – сказав директор управління ритуальних послуг КМДА
Все це залежить від Київської міської адміністрації. Але рішення досі немає. Хоча поряд з цим цвинтарем пустують десятки гектарів землі.
"Нічого тут ніколи не робилося, нічого тут ніколи не оралося – і весь цей шматок землі здоровенний. Ця земля пустує. Ні випасу корів, нічого немає", – каже Олег, продавець пам'яток.
Та й навіщо чиновникам виділяти землю? Адже це так вигідно, коли є дефіцит місць на кладовищах і люди готові платити величезні гроші за те, що належить безкоштовно. Але поки безкоштовно ховають тільки бомжів. А ще людей – похорон яких оплатити було нікому – або родичі відмовилися це робити. Покійні лежать ось у таких однакових могилах. Н. Ч. – означає "Невідомий чоловік". Н. Ж. – невідома жінка.
"Ані жити не дають нормально, ані померти не можна", – каже жінка.
Ця жінка нещодавно поховала свою сусідку. Самотню жінку. Добре, що гроші на похорон знайшлися – мовляв, добрі люди допомогли.
"Якби знайома не допомогла їй, то все – її поховали б поруч із бомжами – з цими дерев'яними хрестами. Нас це також, напевно, чекає – у кого грошей немає", – додала вона.
Похорон, наприклад, у Києві, коштує мінімум у п'ять тисяч гривень. Мінімальна пенсія, яку отримує ця жінка, менше тисячі гривень.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".