Харків. Фото: AFP
В Україні раптом вирішили на державному рівні підтримати стихійне знесення пам'ятників. Міністр культури і віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко днями заявив, що держава буде всіляко сприяти будь-яким громадським ініціативам, спрямованим на очищення України "від реліктів тоталітарного минулого". За словами міністра, більшості монументів і бюстів, встановлених діячам комуністичного режиму, в Державному реєстрі нерухомих пам'яток України немає – вони не є об'єктами ані культурної, ані національної спадщини і не підпадають під охорону держави. Більше того: за ініціативою Мінкультури навіть ті пам'ятки, що є в Держреєстрі, будуть з нього виключені. Нагадаємо: після того, як у грудні 2013 року звалили пам'ятник Леніну в Києві, по країні прокотилася хвиля "ленінопаду", в результаті чого на землі опинилися понад 500 пам'ятників вождю. Український інститут національної пам'яті підрахував: станом на кінець 2014 року, в країні залишалося близько 1700 монументів Ілліча. А скільки всього бюстів і пам'ятників встановлено "реліктам тоталітарного минулого", даних немає.
Експерти попереджають: "ленінопад", підтриманий владою, може розколоти суспільство ще більше, адже багато українців виступають проти знищення пам'ятників радянського минулого таким вандальним способом. Про це свідчать і події у звільненому від бойовиків Слов'янську: там, якраз після заяви Кириленка, вирішили знести пам'ятник Іллічу. Але за монумент заступилися місцеві пенсіонери, які захищали його від рук активістів і весь минулий рік.
РОЗКОЛ І ЦІННІСТЬ. Демонтаж пам'ятників минулої епохи психологи оцінюють двояко. "Суспільство таку ініціативу може прийняти неоднозначно. Якась частина до цього поставиться пасивно. Але, коли держава говорить від імені народу, не запитавши думку народу, якась частина українців у душі запротестує. В країні значно більше проблем, і пам'ятники – не найнагальніша", – говорить психолог Юрій Садовський. Згоден з ним і його колега Андрій Зуб’єв: "Багато українців не підтримують знесення пам'ятників радянському минулому, тим більше – таким печерним способом. Спроби держави підтримати цю ініціативу викличуть неприйняття великої частини населення, і розколють суспільство ще більше. Та й не час зараз для подібних заяв. Складається враження, що влада просто хоче відволікти увагу населення від нагальних проблем у країні". Частково згоден з ним і психолог Олексій Васильєв: "Суспільні настрої – штука тонка. Знесення пам'ятників може викликати протест у деяких соціальних групах. Але ж суспільство не може існувати без конфліктів, а розкол, на жаль, присутній вже зараз".
Історики вважають, що під увагу варто обов'язково приймати культурну цінність монументів. "Пам'ятники Леніну, в більшості своїй, виготовлялися за єдиним стандартом і не несуть в собі художньої цінності. Є, звичайно, оригінальні монументи радянським вождям, наприклад, авторства скульптора Івана Кавалерідзе. Тому, я вважаю, логічно залишити в Україні 1-2 пам'ятки, які мають певну художню цінність. Також важливо пам'ятати: коли одні пам'ятники знищуються, необхідно організувати встановлення інших. У райцентрах і селах, наприклад, слід встановлювати монументи важливим історичним діячам або засновникам", – коментує історик Ярослав Тинченко.
ПОЛІТОЛОГИ. На думку політолога Костя Бондаренка, нинішню ситуацію в Україні такі провладні ініціативи тільки розхитають. "Це стане подразником і ніяк не додасть стабільності. Адже хтось буде аплодувати, а хтось, як у Слов'янську, закриє пам'ятник собою. У нас в країні є адепти як однієї історичної лінії, так і іншої. Я вважаю, що боротися треба не з пам'ятниками, а за майбутнє", – говорить політолог. Його колега Володимир Фесенко вважає, що ініціатива потребує більш цивілізованої форми. "Сама ситуація з поваленням пам'ятників цілком логічна, адже рух набрав обертів ще під час Майдану. Проте міністр культури міг би ініціювати цей процес у цивілізованій формі, а не заохочувати стихійне повалення", – говорить Фесенко. А політолог Вадим Карасьов радить релікти радянської епохи відправити в музей: "Необхідно, щоб в країні були створені нові символічні координати, і замість пам'ятників тоталітарного режиму з'явився ідеологічний компонент для нових монументів. Але провадити таку ініціативу очищення треба через закон і толерантність, а не через насильство". Карасьов вважає, що Україні в цьому питанні варто скористатися досвідом тієї ж Угорщини і музеєфікувати відлуння епохи. Але в такому разі нам потрібен закон, який визначить, стане знесення пам'ятників завданням центральних властей чи ж місцевих.