У 2005 і 2006 року українці вболівали за збірну з футболу, яка вперше потрапила на Чемпіонат світу і дійшла до чвертьфіналу, масово брали кредити, реєструвалися в соцмережах і були впевнені, що життя остаточно налагодилося.
Відчути себе багатим у 2005 – 2006 роках міг кожен, хоча українцям платили в середньому по 250 доларів на місяць. Всього один похід в магазин – і в будинку було повно нової техніки, але в кінці кожного місяця наступала розплата.
У гонитві за красивим життям українці набирали по 5 – 6 кредитів. "Люди почали брати кредити для купівлі мобільних телефонів, меблів, машин. Це був "золотий вік", він тривав до 2008 року", – розповів економіст Олександр Савченко.
Для оформлення потрібні були паспорт, ідентифікаційний код, і лише для проформи – довідка про доходи. Банки буквально ганялися за клієнтами і не скупилися на нав'язливу рекламу.
"Кредити було модно брати. Я теж взяв кредит тільки лише тому, що, по-перше, це було модно, по-друге, взяти кредит було вигідніше, ніж дістати гроші з гаманця і витратити їх на покупку", – згадує ведучий програми "Події тижня" каналу "Україна" Олег Панюта.
Однак так здавалося тільки на перший погляд. Саме в ті роки українці раптово дізналися, що в договорах бувають пункти, прописані дрібним шрифтом. "Я брав кредит на першу машину під 11% річних. Через два місяці мені прийшов "лист щастя" про те, що правління прийняло рішення підняти ставку за кредитом на 1%. Звичайно, в договорі присутній пункт про те, що таке можливо, і цим пунктом не забули скористатися", – розповів Олег Панюта.
Але багатьох людей тоді це не зупиняло. Зірки від простих українців теж не відставали. Так, Тіні Кароль участь у Євробаченні 2006 обійшлося в 150 000 доларів. Ці гроші продюсери співачки взяли в банку. Кажуть, що відсотки були настільки великі, що Тіна розрахувалася з боргом тільки в 2013-му.
Крім доступних кредитів, в житті українців з'явилося ще одне масове явище – захоплення соцмережами. До середини 2000-х інтернет для представників старшого покоління був чимось незрозумілим і необов'язковим. Але з 2006 року все змінилося. Однокласники, однокурсники, однокашники знову увійшли в життя багатьох українців завдяки соцмережам. Спершу тисячі, і потім і мільйони людей знайшли друзів, хвалилися фотографіями з відпочинку і починали віртуальні романи. Кожна 8-я українська пара познайомилася саме завдяки соцмережам, а розпадається через них же кожна 10-а сім'я.
У багатьох навіть з'явилася соціальна залежність. "Я стала тотально залежною людиною. Зараз я з цим борюся, але був період, коли я прокидалася, дивилася новини, повинна була щось опублікувати. Мені довелося навіть звернутися до психолога", – розповіла народна артистка України Ольга Сумська.
У політичному житті Києва, та й всієї України в цей час з'явилося нова дійова особа, з яким пов'язана чи не рекордна кількість жартів. Вибори мера в 2006 році виграв Леонід Черновецький. "Ось посвідчення про реєстрацію мене кандидатом на посаду мера України", – заявив про себе Черновецький. Нового мера кияни між собою називали "Льоня Космос". "Як тільки мені приходить в голову якась важлива соціальна ідея, я записую її на магнітофон. І касета ця через 5 хвилин надходить в мерію, її роздруковують", – розповідав він про організацію роботи столичної влади. Сміятися кияни перестали, коли побачили ці ідеї в дії.
Черновецький ледь не підвищив комуналку в три рази, а всіх жителів перших поверхів хотів виселити, щоб звільнити місце для магазинів. "Як би мене не представляли... Говорили все, що завгодно – і що я наркоман, і що не зовсім нормальний... Я нормальний", – сказав Черновецький в одному з інтерв'ю. Черновецький випустив два музичних кліпи і регулярно радував публіку спортивними подвигами: наприклад, бігав і підтягувався перед камерами.
"Політ" Льоні Космоса закінчився в 2010 році, коли його позбавили майже всіх повноважень. Черновецький переселився до Ізраїлю, але обіцяв колись обов'язково повернутися.