Маленький Льоня поки що не розуміє всіх жахів війни. Фото: Гуманітарний штаб Ахметова.
Ця недуга з маленьким Леонідом з народження. Як наслідок захворювання, малюка періодично мучать напади судом. Для його родини військові дії в Донецьку в рази ускладнили можливості для лікування хлопчика. Гуманітарний штаб Ріната Ахметова відгукнувся на прохання мами малюка і передав у Донецьк препарати, необхідні Льоні для постійного застосування.
Маленьке сонечко з'явилося в родині Любові 3 роки тому. Бажане, улюблене. Вона сама дозволила йому світити, всупереч домовленостям і застереженням лікарів. Льолік, як називають його рідні, з'явився на світ з синдромом Дауна. Про це діагнозі мама знала ще до його народження.
У 2 роки у хлопчика почалися епілептичні напади. Сильні судоми і спазми сковували ручки і ніжки. Медики рекомендували постійний довічний прийом протисудомних медикаментів. "Ліки, які ми приймаємо, мають властивість накопичуватися в організмі, і завдяки цьому, напади припиняються на тривалий період, – розповідає Любов, мама хлопчика. – Коли через військові дії нам перестали видавати ці препарати за держпрограмою, їх прийом ми призупинили. Стан сина різко погіршився, почалися судоми. Соціальні виплати на дитину-інваліда я, як і всі пільговики, не отримую. Зараз Донецький металургійний завод, на якому працюю машиністом, призупинив роботу. Отримуємо частину зарплати із затримками. Виживаємо завдяки найсуворішої економії та гуманітарної допомоги від штабу Ахметова".
У пошуках виходу жінка зателефонувала на "гарячу лінію" Гуманітарного штабу. Переживала і дуже сподівалася на допомогу в лікуванні Льоні. Через кілька тижнів після заявки, волонтери доставили в Донецьк необхідні малюкові препарати. "Я дуже вдячна за допомогу. Того запасу, що передав штаб, нам може вистачити на півроку. На початку весни Льоня пройде обстеження, і ми будемо знати точну схему подальшого лікування", – каже жінка.
Військовий Донецьк Любов з сином і старшою дочкою Мариною не покидає, виживаючи на зекономлені кошти. Пакет одержуваної гуманітарки ділять на дві сім'ї. В селі у жінки живе мама, хвора на цукровий діабет. Частина коштів йде і на необхідні їй препарати.
До військових дій теж, каже, звикли. Маленький Льоня реагує на вибухи, але, звичайно, не розуміє, що відбувається насправді. Здригаючись, тільки й вимовляє: "Ого!". А мама ночами при обстрілі прикриває сплячого сина собою. У маленькому світі хлопчика це поки що одна з головних умов безпеки і щастя. У маленькому світі без війни. Ось тільки у великому і дорослому все набагато складніше.