Фото: navy.mil.gov.ua
Україні потрібно було розробляти Морську доктрину з початку російської агресії 2014 року, а нинішні ініціативи Києва через триваючий конфлікт з РФ є запізнілими рішеннями.
Про це розповів член Стратегічної групи радників Центру "Нова Європа", міністр оборони (2003-2004), секретар РНБО (1999-2003), голова СБУ (1991-1994), кандидат юридичних наук Євген Марчук.
За його словами, ще навесні 2014 року стало абсолютно зрозуміло, що Росія не збирається дотримуватися жодних з цих взятих на себе раніше зобов'язань.
"Але, мабуть, в українського керівництва були якісь надії, що Росія одумається, особливо після перших Мінських домовленостей у вересні 2014 року. Але Росія тоді вже втретє продемонструвала зневагу до будь-яких домовленостей, навіть зовсім недавніми. Підписані 19 вересня 2014 року так звані перші Мінські домовленості, Росія відразу ж почала їх порушувати і за 6 місяців захопила ще 1650 квадратних кілометрів української території, в тому числі великий залізничний вузол Дебальцеве", – нагадав він.
Марчук пояснив, здавалося б, жертв, крові і прикладів нехтування Росією будь-якими домовленостями було достатньо, щоб хоча б вже тоді, в лютому-березні 2015 року, почати детальну ревізію всієї договірної бази з Росією. До того ж захоплення Росією Криму радикально послабило основні параметри України як морської держави, і не тільки у військовій сфері.
"Прикладів більш ніж достатньо. Навіть неспеціалістам було зрозуміло, що Азовське море, як складова частина Азово-Чорноморського водного басейну, що має вихід до світового океану, воно неминуче стане об'єктом російської агресивної експансії. Вже не кажучи про десяток десантно-небезпечних ділянок на українській частині берегової лінії і про пряму загрозу Маріуполю і Бердянську. До того ж, сьогодні чималу частину української берегової лінії Азовського моря контролюють так звані ОРДЛО, тобто Росія. І вже тоді, а не зараз, на п'ятому році війни, потрібно було розробляти Морську доктрину України", – додав екс-міністр оборони.
Говорячи про ревізію всієї українсько-російської договірної бази, Марчук зазначив, що мова не може йти про всю її денонсацію, і з кожною угодою потрібно розбиратися окремо, а також дуже ретельно, "адже є низка важливих міжвідомчих угод, які продовжують діяти".
"Не можна повністю оголити все поле міждержавних і міжвідомчих регуляторів. І не потрібно тут порівнювати нинішню ситуацію з періодом Другої світової війни. Сьогодні інший світ. Хіба можна було б тоді уявити, щоб Гітлер і Сталін під час війни вели переговори не тільки по телефону, але і в якомусь міжнародному форматі, особисто зустрічалися, СРСР і Німеччина продовжували б мати економічні відносини ... Інший світ – інші реалії", – аргументував він.
Стосовно безпосередньо українсько-російського Договору про спільне використання Азовського моря і Керченської протоки, Марчук закликав згадати, що 19 січня 2018 року Україна подала Меморандум до Трибуналу ООН з морського права, який, відповідно до Конвенції ООН від 1982 року, розглядає міждержавні суперечки в цій сфері. У цьому Меморандумі Україна виклала обґрунтовану скаргу на протиправні дії Росії в Азовському морі, що завдають серйозної шкоди Україні.
"Не минуло й півроку, і 31 серпня 2018 року Україна отримала відповідь, але про те, що Трибунал спочатку буде розглядати не Меморандум України, а заперечення Росії, які вона прислала в травні цього року і в яких вона заявляє, що Трибунал не може розглядати українську скаргу, так як, згідно з російсько-українському договором від 20 квітня 2004 року, Азовське море і Керченська протока є внутрішніми водами двох країн. І розглядатися це питання може більше року. Тобто, розгляд питання по суті української скарги може початися десь через півтора року. А що за цей час буде робити Росія в Азовському морі, уявити неважко. Це своєрідна ціна за нашу тяжбу", – додав екс-глава Міноборони.
Детальніше читайте на сайті "Сьогодні" в матеріалі: "Чи варто розривати договір по Азову з Росією – думки інтелектуалів і експертів".