Дмитро Тимчук. Фото: Д. Павлов/"Сегодня"
Про те, які цілі ставили автори законопроекту № 6688, що передбачає позасудовове блокування сайтів на 48 годин, яку в їх ініціативі роль зіграв вірус "Petya/NotPetya", і чому ставка на конструктивне обговорення проекту закону виявилася провальною, в інтерв'ю сайту "Сегодня" розповів Дмитро Тимчук, народний депутат України, член Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони.
Ви співавтор законопроекту (№6688), що передбачає позасудове блокування сайтів на 48 годин. Які цілі у законопроекту?
- Почну з того, що в цьому законопроекті змішані речі, які потрібно роз'єднувати – кібербезпека та інформаційна безпека. Ця проблема стояла спочатку, але оскільки питання переважно стосуються інтернету, ми вирішили включити все до одного законопроекту.
З кіберзагрозами простіше. Коли ми реєстрували законопроект, з низки ресурсів поширювався вірус (12/07/17 був зареєстрований законопроект, а 27/06/17 була наймасштабніша атака вірусу сімейства "Petya" в Україні – "Сегодня"), який блокував роботу ресурсів органів влади, виникала загроза для енергетичної безпеки та цілої низки напрямків. Це виклики, які несуть загрозу всім громадянам України в плані загрози життю і здоров'ю. Я вже не кажу про збитки або, наприклад, порушення електронного документообігу.
Після такої потужної атаки ми (Комітет з питань нацбезпеки і оборони Верховної Ради України – Ред.) спілкувалися з СБУ і намагалися зрозуміти, які можна вжити заходи, щоб нейтралізувати цю загрозу. СБУ нам пояснювала, що немає у них ніяких інструментів, щоб блокувати ресурси, звідки виходить загроза.
Найбільший резонанс викликало право СБУ на позасудове блокування сайтів на 48 годин. Чим це було викликано?
- У слідчого СБУ немає часу на те, щоб звернутися до суду, особливо на вихідних або вночі. Це для того, щоб вони могли блокувати, а потім протягом 48 годин могли отримати дозволу суду. Це викликано кіберзагрозами.
Чому такий резонанс?
- ЗМІ акцентувались на тому, що буде позасудове блокування сайтів, а 48 годин прибрали. Але такого не буде, що, наприклад, якийсь заштатне лейтенант СБУ встане вранці, почитає сайт, йому щось не сподобалося, він його заблокує.
Зрозуміло, а що з частиною про інформнебезпеку?
- З інформаційної безпекою складніше. Ми знаємо ресурси, які закликають до повалення конституційного ладу, поширюють інформацію, яку можна класифікувати як заклики до терористичної діяльності. Тобто все те, що поза інтернетом є кримінальним злочином.
Не потрібно думати, що ми створюємо аналогію "Роскомнадзора" або ще щось. Ні. На відміну від Росії, у нас повинно бути рішення судів. У законопроекті сказано, що йдеться про інформацію, яка може бути загрозою життю і здоров'ю громадян, а не про оціночні судження або суб'єктивні думки. Це стосується, наприклад, передачі інформації для організації проведення терористичних актів або диверсій. Потрібно уважно читати законопроект.
Рішення суду теж можна сприймати по-різному. У нас є апеляційний суд. У законі прописані підстави, які дозволяють блокувати інтернет-ресурси.
Згоден, що потрібно чіткіше все прописати, оскільки ми стоїмо на дуже вузькій стежці балансування між захистом інтересів України в інформаційній сфері і цінністю свободи слова, вільного інтернету. Звісно, було б простіше, якби було введено військовий стан, коли всім управлятимуть військові, а спецслужби мають карт-бланш на майже будь-які дії. До речі, багато журналістів і аналітиків, які критикують владу за те, що не було введено військовий стан, вони просто не розуміють, що це таке. Багато журналістів втрачають роботу, оскільки вводиться цензура. Але головне тут в тому, що є тонка межа, яку ми намагалися не перетнути.
Чому саме зараз законопроект викликав якийсь резонанс, адже він вже рік як зареєстрований?
- Коли ми зареєстрували законопроект, то я особисто на круглому столі в Укрінформі говорив, що законопроект не ідеальний. Співавтор Іван Винник вважає також. Але ми розраховували, що виставимо проект на обговорення, щоб отримати дискусію, зустрічні пропозиції, аргументовані уточнення, а не просто метання блискавок. Але крім секції кіберзагроз та провайдерів, які не хочуть закуповувати спеціальне обладнання за свої гроші, щодо питання свободи діяльності ЗМІ в інтернеті ми жодних пропозицій не отримали.
А провайдери?
- Ми спілкувалися з представниками різних компаній. Спочатку мене переконували, що такі блокування технічно неможливі. Говорили, що у нас інтернет влаштований не так, як в КНДР або РФ, у нас все по-іншому. Технічно ми не може зробити. Потім, коли було рішення РНБО щодо блокування російських ресурсів – все вийшло. Але я розумію логіку провайдерів, для них це зайва робота, яка їм і даром не потрібна. Але єдиної думки щодо провайдерів немає, що вони можуть, а що – ні.
До речі, на стадії обговорення законопроекту ми знайшли ще одну проблему. Ті санкції, які вже введені РНБО – не ефективні.
Наприклад?
- Свіжий приклад. Prozorro проводить тендер цього літа на замовлення для однієї з військових частин. Інформація від військової частини йде з поштової скриньки Яндекса. Із заблокованого в Україні ресурсу! Якщо у нас держструктури, військові користуються цим, що говорити про широке коло громадян? Так, коли якийсь чоловік обійшов блокування і сидить в "Однокласниках" – це ніяка не загроза для безпеки. Але коли представники держструктур починають цим страждати – це проблема. Як зробити так, щоб санкції працювали? Думаю, що це теж тема, яку потрібно було окремим розділом розглядати в цьому законопроекті.
Як діятимете далі щодо цього законопроекту?
- На сьогодні ми не отримали конструктивної дискусії. Ми не бачимо пропозицій, які зараз можна розглядати, щоб доопрацьовувати законопроект до завершеного стану. У нинішньому вигляді приймати законопроект, ймовірно, було б не зовсім вірно. Але ставка на експертне обговорення провалилася.
Ще один момент, який мене бентежить. Перед усією історією з законопроектом 6688 був ухвалений закон "Про національну безпеку і оборону України". Якщо наш законопроект викликав реакцію ОБСЄ, то згідно із законом "Про нацбезпеку і оборону" мало того, що ніхто не заперечував, але і експертна група НАТО брала участь в його розробці. Була офіційна підтримка від НАТО, ЄС і Вашингтона, але там теж розповідали про утиски свободи слова.
Я розумію, що для ЗМІ сьогодні головне резонанс, справа в рейтингах, а не в суті законопроектів, тощо. Але у мене питання до експертів і політологів, які приєднуються до подібного шуму. Чому у нас будь-який законопроект про нацбезпеку викликає негативний резонанс? У мене враження, що за цим стоїть один "режисер", який може свій вплив запускати в мережу через свої ресурси, і який (вплив – Ред.) потім вже автономно резонує в суспільстві.
А в країнах ЄС є щось подібне?
- Так, якщо не говорити про кібербезпеку, то в країнах ЄС домінує цінність свободи слова. Але країни ЄС не воюють. Хоча Європа вже реагує: створені органи, які борються з фейками. Вони розуміють загрозу, але у них також проблема балансу між національною безпекою і свободою слова. Мені здається, вони дивляться, як у нас розвиватиметься ситуація, як ми викручуватимемося, які у нас актуальні загрози, що вийде протиставити.
Цей законопроект може бути перероблений, розділений на два?
- Не виключаю. Я схиляюся до того, що цей варіант законопроекту потрібно відкликати, але на його основі зробити два – щодо кіберзагроз і з інформаційної безпеки. Сподіваюся, що експертне співтовариство і організації у нас колись перебудуються, перейдуть від критики до якихось пропозицій. Якщо хтось думає, що ми хочемо швидко проштовхнути цей законопроект – це неправда. Ми за його широке обговорення.