Берці від волонтерів продавали в інтернеті. Фото зі сторінки Юрія Бірюкова в Facebook
З кожною новою ротацією в зоні бойових дій в оборот потрапляють і речі, відправлені бійцям волонтерами. Багато бійців залишають тепловізори, спальники, каски та іншу техніку своїм бойовим товаришам, але є й випадки, коли такі речі крадуть або продають в мережі.
На сайтах безкоштовних оголошень можна знайти сотні повідомлень про продаж трофеїв із зони бойових дій. Каски, гільзи, військові ремені, пілотки, бронежилети, спальні мішки, шеврони, берци – в мережі такі бойові "сувеніри" користуються великою популярністю. Деякі підходять до справи креативно: з гільз майструють обереги і чотки, з осколків снарядів – ножі. Солдати таким попитом на військову атрибутику задоволені, чого не можна сказати про тих, чиїми заслугами ці речі потрапили до рук військових.
Обуреннями волонтерів з приводу продажу з таким трудом здобутих речей для бійців соціальні мережі повняться ще з літа. Особливо обурюють випадки з добровольчими батальйонами. Наприклад, активіст і радник міністра оборони Юрій Бірюков написав гнівний пост про те, як берци, доставлені спеціально для добровольчого батальйону "Фенікс", виявилися виставленими на продаж в інтернеті, причому під виглядом "нових". За фотографіями волонтери моментально дізналися партію. "Подзвонили, купили, распросили. Так, боєць 8й роти відправив берци синові додому. Нові, з коробкою, бирки не зняті. Син ніби як збирався йти служити в МНС, ось тато-воїн і вирішив синові подарунок зробити. А синуля вирішив заробити 1400 гривень", – пояснив ситуацію Бірюков.
Історія про "нових" армійських берцах – не поодинокий випадок. Волонтер Оксана Кучерява описала на своїй сторінці схожий випадок:
"Вчора я шукала спальник ... для запланованого походу. І я його знайшла. Знайшла спальник який я сама ж і зшила", – написала вона.
Разом із ще двома ініціативними дівчатами Танею і Галею і десятком інших активістів Оксана до пізньої ночі шила спальники для бійців АТО. У той час солдати "спали мало не на снігу", тому вони поспішали закінчити партію скоріше. "Розробили свою технологію, яка максимально зберігала тепло, мала невелику вагу і була тактично вдосконалена (завдяки спеціальному шару спальник був непомітним для тепловізора)", – розповідає активістка.
"А тепер я бачу як якийсь мудило виставляє на продаж один з цих спальників. Переплутати його важко. Такі спальники більше ніхто не виробляє, а ще, у них є невеликі бірочки у вигляді прапора України, які Таня і Галя з такою гордістю пришивали на завершальному етапі. Щоб переконатися в тому, що я натрапила саме на "наш" спальник, я зателефонувала "продавцю". Запитала якої фірми спальний мішок. На що він без сорому відповів: "Він без компанії. Я його з армії привіз. Волонтери шили"... У мене не знайшлося що йому сказати...", – з образою пише волонтер.
Інна Холодкова, учасник ГО "Народний тил", розповідає, що найчастіше солдати перепродують товари подвійного призначення: "В основному продається оптика – біноклі, тепловізори, далекоміри – всі товари подвійного призначення, які можуть бути використані в мирному житті, скажімо, для полювання". А ось одяг, отримана від волонтерів – особиста власність військового, і в тому, що він її продає, нічого протизаконного немає.
Але корінь цього явища – не в юриспруденції, в психології людей. "Основна проблема в тому, що коли бійцеві це передається, він вважає, що все це передається не його підрозділу і не того місця дислокації, де він знаходиться, а особисто йому. І що він сам має право цим розпоряджатися", – упевнена Інна.
Що роблять волонтери, щоб не допустити "ротації" техніки
Єдиний спосіб боротьби з перепродажем – офіційна постановка військовими частинами обладнання на баланс. "Згідно вказівкою Департаменту фінансів Міністерства оборони України" Щодо обліку благодійної допомоги ", в акті прийому-передачі відбувається орієнтовна оцінка того обладнання, яке передається, і призначається матеріально відповідальна особа. Один примірник документа обов'язково надається благодійнику", – пояснює процедуру представник" Народного тилу".
Але так відбувається не завжди. У командування частини основне місце дислокації може знаходитися не на передовій, а десь у Львові, Хмельницькому чи Кіровограді. Тому буває, що все необхідне волонтери передають, а складання акта відкладають на потім. І, звичайно, в деяких випадках друку на них так і не ставляться. Але коли благодійник убезпечив себе за допомогою такого акта прийому-передачі, якщо щось пропадає – за справу береться прокуратура, і тоді порушників вже реально притягнути до кримінальної відповідальності. Активістка Інна каже, що в "Народному тилу" були випадки перепродажу – але тільки не з технікою, поставленої на баланс.
А от Віталій Дейнега, голова благодійного фонду допомоги армії "Вернись живим", зізнається: "Не завжди, навіть коли укладають акти, проводять техніку по балансу, і нам це важко проконтролювати". Він каже, що іноді командири частин відмовляються ставити техніку на баланс, бо не хочуть потім за неї звітувати.
Іноді волонтери роблять "перевірочні нальоти": приїжджають в частині і дивляться, чи все на місці. "Там, де ми дізнаємося, що є злодійство, ми просто перестаємо працювати з цими частинами", – говорить Дейнега.
Навчені гірким досвідом волонтери постачають всю техніку, крім заводського серійного номера, власними серійними і порядковими номерами, які наносяться лазером, а також своїми логотипами і написом "не для продажу". Це, за словами активістів, відбиває у людей бажання красти.
"Наші тепловізори легко дізнатися з гравірування. На кожному тепловізорі ми гравіруя його особистий номер, за яким його легко відстежити. Як ви його продасте, якщо на ньому написано "не для продажу" і розміщений логотип волонтерської організації? Якщо людина спробує збути вкрадене в ломбарді або на OLX, нам відразу зателефонують і скажуть про це", – розповідає Віталій Дейнега.
Зараз у зв'язку з війною контролювати пропажу техніки стало трохи простіше, каже активістка "Народного тилу". "Коли були активні бої, особливо в Донецькому аеропорту і Широкине, дуже багато техніки загинуло. І як це відстежити – чи справді вона загинула або її повели в тил? Ми не знаємо", – зізнається Інна.
Тенденція чи випадковість?
Далеко не всі військові, за словами волонтерів, відносяться до волонтерської допомоги так похабно. У будь-якій організації знайдеться маса прикладів того, як демобілізовані або поранені солдати віддають свої тепловізори бойовим товаришам – мовляв, їм потрібніше. Про один з них навіть є запис на фейсбук-сторінці "Вернись живим":
"Минулого тижня хлопець з позивним "Тихий" демобілізувався, приніс нам тепловізор і сказав – мовляв, віддайте його тим, кому потрібніше". Часто військові самі передають їх один одному напряму", – розповідає Дейнега. Буває, що військові не можуть змусити своїх командирів поставити щось на баланс, зробити акти з печатками на це обладнання, і вони повертають техніку волонтерів. "Пару днів тому 79-а бригада повернула нам медичного обладнання на 40 000 грн", – наводить приклад керівник фонду.
Складно сказати, системне це явище – перепродаж волонтерської допомоги – або локальне. "Я не можу сказати, що це масове явище. Але й не можу сказати, що одиничне. Ми, звичайно, відстежуємо, намагаємося контролювати, але все одно ми сьогодні всього не знаємо. Не спійманий – не злодій", – говорить активістка Інна Холодкова. Довести, що людина вкрала надану волонтерами допомогу складно. Представник фонду "Вернись живим" з гіркотою зазначає: "Автомат чим гарний: він за номером закріплений за людиною. Якщо він втрачає автомат, йому кришка. З волонтерської допомогою все інакше".