Своїх не кидаємо. Волонтери сподіваються, що до кінця року вдасться звільнити наших бійців. фото AFP
Через тиждень, 19 жовтня, в Парижі запланована зустріч лідерів держав "нормандської четвірки", на якій продовжать обговорювати виконання Мінських угод, а також звільнення полонених. Дату поки називають попередньою, але, як нам розповіли в українському МЗС, підготовка до зустрічі розпочато, і саме звільнення заручників стане однією з найважливіших тем зустрічі. В СБУ уточнюють, що заручників зараз більше сотні людей, серед них є і військові, і цивільні. Активісти ж сподіваються, що ближче до кінця року обмін заручниками відбудеться, але в якій кількості – сказати поки не готові.
"Останнє кількість заручників, про який нам відомо, – це 110 людей, – сказав "Сегодня" координатор волонтерської групи, яка займається звільненням полонених Олег Котенко. – Я мав можливість спілкуватися з Павлом Клімкіним (глава МЗС) – його позиція в цьому питанні жорстка. І на "нормандських форматах", і на мінських зустрічах завжди піднімається питання про звільнення. Але представники невизнаних "республік" за підтримки Росії заявляють, що у них всього 47 осіб, і всі вони знаходяться в одній з колоній Макіївки (Донецька область). Олег Котенко каже, що бойовики при цьому ставлять умови: віддати їм 618 осіб в обмін на 47. "В принципі, з одного боку, пропорція непогана, але у нашого боку такої кількості людей немає. Другий момент: вимагають віддати близько 50 осіб, які не мають ніякого відношення до військових дій. Ці люди були засуджені до різних термінів і в 2010-му, і в 2011-му", – каже волонтер. – Чому вони потрібні бойовикам? Вони є родичами бойовиків, які хочуть таким чином звільнити ув'язнених. І третє, мабуть, найголовніше: деякі люди зі списку не хочуть повертатися на ті території. А Україна правова держава, для обміну необхідна згода таких осіб".
СПИСОК МОСКВИ. Активісти кажуть, що тих бранців, які перебувають у польових командирів, а не підвладні російським спецслужбам, звільнити легше. "Існує "московський список", який курують спецслужби РФ, а вони, знаючи, що Україна своїх не кидає, намагаються вичавити з цього максимум", – каже Олег Котенко. Серед полонених найбільше військовослужбовців. Є такі, хто там знаходиться більше двох років, а з лютого 2015 го там з'явилися і ті, хто пройшов Дебальцеве. За словами волонтерів, є і тенденція, що польові командири, що конфліктують з російськими спецслужбами, що не доповідають про свої полонених. "Якщо спецслужби дізнаються, то таких командирів можуть навіть ліквідувати. А нам таких "неврахованих" бранців звільняти легше – їх немає в "московському списку", – кажуть учасники переговорів. "Умови у них суворі, але ми точно знаємо, що наших бранців хоча б годують. Велика частина міститься в Макіївці, інші розкидані по Донбасу, – поділився з нами Котенко. – Але знаємо, що хлопці духом не падають і вірять в звільнення. Так, у нас немає можливості передавати чай і сигарети, але наш зв'язковий при можливості передає від нас усне привітання. Повірте, коли хлопцям говорять пошепки: "Слава Україні!", – То це дуже зміцнює надію". Про полонених, які до ЗСУ ніяк не стосуються, волонтери кажуть так: "Це або уродженці Західної України, які працювали на Донбасі, або ті, у кого знайшли український прапорець. Таким можуть ставити "шпигунство", – розповіли нам волонтери.
"Все закінчиться не скоро"
Один з колишніх бранців, боєць Василь Бондарук з позивним "Вася Гуцул", провів у полоні у бойовиків на Донбасі близько дев'яти місяців. "Рідним тих, хто зараз в полоні, хочу порадити рідним не опускати рук, чекати і вірити до кінця. Всіх обов'язково звільнять – хоча я думаю, що це буде ще не скоро. Мене не могли звільнити теж довгий час, але, тим не менше, це сталося. Поки був у полоні, було по-різному: і нестерпно важко, а бувало й легше. Як то кажуть, "все включено", – згадує Василь.