/ Фото: AFP
Про те, як минув перший візит Володимира Зеленського до Америки, чому Україні важливо чіткіше розуміти ситуацію у владних колах США і їх реакцію на різні сценарії щодо Донбасу, які можливі варіанти припинення війни на сході країни, в інтерв'ю сайту "Сьогодні" розповів український політолог-міжнародник Сергій Толстов.
- Які у вас враження після візиту президента Володимира Зеленського до США на Генасамблею ООН?
- З точки зору поведінки Зеленського потрібно пам'ятати, що президент України тільки почав говорити як президент, він вчиться поводитися і говорити в офіційній обстановці. Ми бачили якийсь етап становлення, трохи дилетантства.
- А з точки зору іміджу?
- Я б назвав цей візит нейтральним. Зеленський не зробив жодних істотних проколів, йому вдалося ухилитися від конфлікту Трампа і демократів, він знайшов якусь середню лінію. З точки зору політичних результатів позитиву і досягнень менше.
- Чому?
- По-перше, Трамп дав чітко зрозуміти, що в жодному Нормандському форматі він брати участь не збирається. Якщо цитувати президента США, то він сказав Зеленському приблизно так: "Я сподіваюся, що ви і президент Путін зможете зібратися разом і розв’язати проблеми". Знаєте, виразніше публічно дати відповідь з приводу участі або неучасті США в нормандському форматі Трамп просто не міг. Це вже граничні формулювання.
По-друге, на мій погляд, Києву потрібно було б проговорити з радниками Трампа про те, що президент США підтвердить надання військової і технічної допомоги Україні. Замість цього Трамп заявив, що кошти, які були зупинені, виплатять, але він і далі зупинятиме і блокуватиме допомогу Україні, оскільки країни Європи не роблять свій внесок до України. Тобто, по суті, Трамп повернув проблему в бік Європи. Виявляється, за його логікою, Трамп тиснув не на Зеленського, щоб отримати особисті вигоди, а на Францію і Німеччину. Така інтерпретація цілком в контексті липневої розмови Трампа із Зеленським.
- А це вірне твердження?
- В Європі рахувати вміють. Ще Х'юг Мінгареллі (голова представництва ЄС в Україні. – Ред.) говорив про те, що Європа дала близько 15 млрд євро. Але до цієї суми входили і кредити ЄБРР, і невиплачені суми макроекономічної допомоги, які зупинені. Можливо, туди навіть входять гроші на інфраструктурні кредити, які Київ не отримав. Розбиратися можна довго.
- Яка ваша оцінка інших зустрічей Зеленського?
- Я б відзначив зустріч з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом. Зеленський запитував про перспективи членства в НАТО. Столтенберг йому відповів, що це не його компетенція. Ще можна відзначити зустріч з Ангелою Меркель, яка підкреслила, що Нормандський формат повинен бути добре підготовлений.
- Якщо врахувати, що тема вступу до НАТО виглядає нездійсненною для України в наступні 5-10 років, які реальні цілі, на ваш погляд, потрібно ставити Києву при контакті з Вашингтоном?
- Якби я моделював просування зовнішньополітичного курсу, я б працював, передусім, зі схемою щодо Донбасу. Потрібні параметри чіткого узгодження, щоб розуміти, де і що можливо, якісь сюжети вірогідні в результаті, який сценарій найбажаніший.
Для цього я б спробував працювати з Держдепом. Тут і Пентагон потрібно враховувати, тому що з Радою з нацбезпеки США розмовляти складно. До них немає доступу дипканалам. Я б спробував дізнатися їхню позицію і лінії поведінки в різних сценаріях. Якщо від позиції США щось залежить, тоді нам потрібно розуміти їх ставлення до різних поворотів. Залежно від цього я б вибирав наші цілі в Нормандському форматі.
- А чого хочуть американці?
- Я цього не розумію. Чи хочуть вони припинення військових дій на Донбасі? Але Москва на це не йде, інакше у них не буде важеля тиску на Київ. Припинити військові дії просто так – це ілюзія, просто так нічого не буває.
- Які варіанти щодо Донбасу сьогодні реальні?
- Думаю, є два варіанти: або врегулювання з урахуванням російських позицій, або заморожування. Між цими сценаріями потрібно визначатися. Говорити про це можна довго, але треба дати відповідь на питання: куди ми рухаємося? Якщо врегулювання, треба за ручку вітатися з Пушиліним і Пасічником, знімати з них лички терористів, садити за стіл. За Мінськими угодами всі закони, які затверджуються щодо непідконтрольних територій, вимагають узгодження з ними. Це одне. Якщо заморожування, потрібно шукати способи заморожування, як це сьогодні в Придністров'ї. Але потрібно щось одне. Або продовження війни. Тут найрозумніший був Троцький (мається на увазі лозунг "Ні миру, ні війни", висунутий більшовиками в умовах розпаду імперської армії під час Першої світової війни. – Ред).
- Який з варіантів найприйнятніший, на ваш погляд?
- Думаю, що заморожування реалістичніша перспектива, ніж врегулювання. Якщо врегулювання, потрібен референдум. Зеленський адже казав, що кожен українець – президент. Дурний у нас народ чи мудрий, але відповідальність за Україну у нас колективна.