Донбас. Бійців вже зараз рятують стрілок-санітар і санінструктор в кожній роті
В Україні прийнята військово-медична доктрина. Основна її ідея – надавати медичну допомогу військовослужбовцям, об'єднавши військові і цивільні медичні служби. При цьому повинні враховуватися медичні стандарти, прийняті в країнах НАТО. Багато що з того, що наказує доктрина, вже успішно використовується на фронті. При цьому критики відзначають, що документ враховує потреби тільки військових, але абсолютно не захищає цивільне населення.
Найвища цінність
Військово-медична доктрина була затверджена 31 жовтня постановою Кабінету міністрів. Робота над нею тривала понад три роки. Зокрема, парламентські слухання, присвячені цьому питанню, відбулися ще 20 травня 2015 року. В результаті вийшов документ, який пропонує об'єднати зусилля військових і цивільних медичних служб для надання допомоги українським військовослужбовцям.
Військово-медична доктрина позначає людське життя як найвищу цінність. Як наголошується в документі, медичне обслуговування в особливий період має проводитися в тих же обсягах, що й у мирний час, а військова медична система повинна стати частиною "єдиного медичного простору України".
"Загальні принципи, вимоги та стандарти медичної допомоги єдині для мирного і воєнного часу", – підкреслюється в доктрині.
Там же вказується, що МОЗ має забезпечити готовність закладів охорони здоров'я для надання медичної допомоги військовослужбовцям під час особливого періоду, надзвичайного стану та інших кризових ситуацій.
"Якнайшвидше відновлення боєздатності і працездатності людей досягається шляхом застосування медичних стандартів НАТО, а також переходу на багаторівневу систему медичного забезпечення військ", – зазначається також у документі.
Як це виглядає в НАТО
Головний редактор сайту "Інформаційний спротив" Юрій Карін, який брав участь у миротворчій місії в складі багатонаціональних сил в Іраку, розповів, як виглядає натовська система медзабезпечення.
За його словами, в Іраку на бригадному рівні діяла медична рота, куди входили різні фахівці, які могли проводити операції на базовому рівні: зупиняти кров, витягувати з тіл вражаючі елементи і т.д.
"Якщо поранення було занадто важким, то потерпілого відвозили до окружного шпиталю до Багдада. Найважчих направляли на військову базу НАТО в німецькому місті Рамштайн", – пояснив Юрій Карін.
За словами військового експерта Михайла Жирохова, різниця між радянським і натовським підходом в наданні медичної допомоги на полі бою полягає в тому, що перший передбачає первинну допомогу потерпілому прямо на місці поранення, а другий – якнайшвидшу його евакуацію з "червоної зони" до медпункту. У кожного підходу є свої плюси і мінуси. Відомо, що кваліфікована допомога, надана відразу ж після поранення, може врятувати людині життя. Але, з іншого боку, дуже часто людину краще відразу віддати в руки кваліфікованих медиків.
Однак в будь-якому випадку 2014 року українська польова медицина, як і вся армія, виявилася неготовою до війни.
"Разом з війною держава зіткнулася з повною нездатністю ефективно рятувати військових", – зазначалося на парламентських слуханнях 20 травня 2015 року.
Альянс. Їх підхід передбачає швидку евакуацію пораненого з "червоної зони"
Що є у нас
Як розповідають військові, в перші місяці бойових дій багато смертей були пов'язані з тим, що пораненим просто не встигали вчасно зупинити кров. Необхідно було терміново виправляти ситуацію, а оскільки всю армію до 2020 року планується переводити на стандарти НАТО, то і весь процес медобслуговування відразу ж вирішили перебудовувати на західний манер.
Перший пункт невідкладної медичної допомоги було організовано в районі Авдіївки. До нього увійшли фахівці, здатні провести операцію прямо на передовій. Зараз за такою системою працює практично весь фронт. Стрілець-санітар, санінструктор або фельдшер повинні бути в кожній роті, взводі і навіть у відділенні. А на батальйоном рівні вже діють медпункти. Особливо важких поранених готові прийняти цивільні медичні установи.
"Поранених приймають госпіталі в Одесі, Дніпрі, Харкові, Львові та Києві. Туди літають медичні літаки", – уточнив Юрій Карін.
Багаторівнева система надання медичної допомоги налагоджена таким чином.
Безпосередньо на "нулі" пораненим може зайнятися санінструктор або стрілок-санітар. Боєць може бути евакуйований на медичний пункт батальйону або бригади, який розташований на відстані до 3 км від передової. У важчих випадках постраждалого везуть до військового мобільного госпіталю або до найближчої районної або міської лікарні на відстані в 25-50 км від лінії розмежування. Якщо характер пошкодження такий, що госпіталь або лікарня не можуть поставити людину на ноги, його направляють до спеціалізованих медичних установ, що знаходяться в тилу.
Для перевезення поранених існує спеціальна техніка. Наприклад, для транспортування з переднього краю відмінно підходить модифікований гусеничний МТ-ЛБ (багатоцільовий тягач, легкий броньований). Його санітарна версія має спеціально розширене відділення, завдяки чому транспортер може перевозити чотирьох поранених лежачи на ношах, вісім легко поранених тільки сидячи або чотирьох сидячих і двох лежачих людей. При цьому санітарний МТ-ЛБ має всередині все необхідне обладнання для надання невідкладної допомоги. Таких машин зараз у військах налічується понад 30, однак укладений контракт на поставку до ЗСУ не менше 120 санітарних МТ-ЛБ.
Для доставки поранених на медпункт батальйону або бригади використовуються автомобілі-позашляховики, оскільки в таких випадках доводиться їздити багном або дуже розбитими дорогами, а для транспортування постраждалих до лікарні або мобільного госпіталю годяться і звичайні машини швидкої допомоги.
На думку Жірохова, вжиті заходи допомогли сильно знизити кількість людей, які померли в госпіталях через несвоєчасно надану медичну допомогу.
"Ось тільки броньованої техніки, здатної евакуювати поранених з "нуля", наразі замало. І це проблема", – зазначає експерт.
Половинчасте рішення
Нагадаємо також, що навесні було прийнято рішення реформувати військово-медичну службу за принципом німецького бундесверу, зробивши її окремим родом військ. Згідно з німецькою моделлю, військовослужбовці повинні отримувати такий же рівень медичного обслуговування, як і громадяни в мирному житті. Ці ж положення прописані і в українській військово-медичній доктрині.
Виходить, що багато вимог доктрини вже впроваджені на практиці і успішно діють. За словами Михайла Жирохова, це дійсно так:
"Доктрина просто вводить всі ці нововведення в правове поле, тому що спочатку наші медичні штати не були на таке розраховані".
Тим часом відразу ж після прийняття доктрина зазнала критики. Зокрема, один з ініціаторів розробки цього документа – голова парламентського комітету з питань охорони здоров'я Ольга Богомолець – вважає, що прийнятий Кабміном варіант "половинчастий і однобокий", оскільки абсолютно не передбачає захист цивільного населення.
"Я пропонувала відродити знищену за часів незалежності обов'язкову військову підготовку для всіх медиків, які в разі широкомасштабної війни масово включаються в надання допомоги пораненим на фронті і в тилу... Крім того, я наполягала на обов'язковості військово-медичної підготовки в школах для вчителів і учнів, а також на проведенні навчань з цивільної оборони з елементами військово-медичної підготовки. Нічого цього в документі немає", – заявила Ольга Богомолець після затвердження доктрини Кабміном.