Автор гучного в мережі відеозвернення до президента РФ Володимиру Путіну, яке за кілька днів подивилися майже мільйон користувачів, "трохи стара" одеситка Циля Зингельшухер дала "Сегодня" ексклюзивне інтерв'ю.
Циля не приховує, що її ім'я та прізвище в мережі – вигадані, а себе називає блогером. "Циля – український блогер. І болить їй за все – і за Київ, і за Харків, і звичайно ж, тихими шабатними вечорами, за Одесу. На цей момент, прямо зараз, Циля не живе в Одесі, але мала це задоволення... Можна, якщо не балотуватися в президенти, то претендувати хоча б на керівництво українським Міністерством здорового глузду. Тим більше що у Цилі з віку є не тільки трошки намотані нерви і трохи поганий характер, але й сиве пасмо у волоссі з краплею мудрості в очах, – розповіла нам Циля. – Дати інтерв'ю можу, на жаль, тільки в письмовому вигляді. Циля зараз не в голосі – викурена несвіжа сигара позначилася на голосових зв'язках".
ЯК ВСЕ ПОЧАЛОСЯ. Як зізналася Зингельшухер, на ідею написати такий текст її наштовхнуло саме життя, на написання пішло кілька днів. "Текст присвячувався, ви не повірите, Наді Савченко (української льотчиці, яка зараз перебуває в московському СІЗО. – Авт.). Мені давно хотілося написати їй листа. Але так як було відомо, що листи на політичні теми, українською мовою і тим більше в такій тональності тюремна цензура явно не пропустить, був здійснений хід конем – 3 квітня лист було відіслано Вірі Савченко, сестрі Надії, з проханням по можливості доставити його адресатові. Подумалося, напевно Наді багато пишуть, але навряд чи знайдуться люди, які зможуть її розсмішити. А адже сміх і веселий настрій є кращим мотиватором для боротьби за життя. Забігаючи наперед, потрібно повідомити – у Віри так і не з'явилося за цей час можливості його передати. Так що автор дуже сподівається, що Надійка обов'язково прочитає лист вже на волі. Варіант, який був спрямований Наді, відрізняється від опублікованого на кілька фраз".
Втім, була у автора ролика і друга причина для звернення: "Хотілося поговорити за 2 травня 2014 року. За те, як про цю та інші бурхливі події останнього року думає Одеса. Українська Одеса, що має різне коріння і говорить різними мовами, переважно російською, але найбільше поважають одеську. Нехай цією мовою зараз говорять тільки люди з "ранішого" часу, але вона найкраще підходила для того, щоб пояснити чекіста Путіну на пальцях: "Вибачте, але, на жаль, ми нічим не хочемо вам допомогти". Створювала ролик Циля не одна: "Після написання текст був озвучений, паралельно з'явилася ідея змонтувати його у відеоролик. Візуалізацією займався творчий партнер – талановитий автор багатьох популярних в мережі відео, донбаський біженець від терористичних принад "Новоросії" ще з літа 2014 року. Всі ефекти, голос і картинки накладав він".
ЩО ДАЛІ. Після оглушливого успіху першого монологу, Циля серйозно задумалася над тим, щоб звернутися і до українських політиків. "Продовження листування з Путіним в епістолярному стилі точно не буде, тема вичерпана. Але автор завжди готовий з ним дискутувати в інших форматах, так що нові тексти обов'язково з'являться. А ось ідея звернутися до українських політиків цікава. В Одеси є кілька гострих слів, щоб відповісти і цим... (закреслено цензурою)", – каже блогер.
ДОПОМАГАЄ АРМІЇ. Разом з відеороликом Циля розмістила і свої банківські реквізити. "Ніяких планів заробити не було. Було прохання пожертвувати на лікування тяжкопораненого біля Донецького аеропорту бійця, який зараз проходить курс реабілітації в Німеччині. Не родича і не знайомого, просто рядового воїна, інформація про якого випадково попалася на очі. Зібрано близько 300 грн", – каже Зингельшухер.
Цитати зі звернення до Путіна
Уже почти год, как вы продолжаете много говорить за Одессу, обзывая ее приличными словами и маня вытащенной из исторической могилы вывеской "Новороссии"... Циля не скажет за всю Одессу, но три дворика на Молдаванке и весь рыбный ряд с "Привоза" просили передать.
Циля не может сказать за Харьков, но в Одессе таки точно — после каждого такого взрыва (теракта. — Авт.) количество фашистов растет просто как на дрожжах.
Вы сделали такой шумный гармыдэр, шоб мы бросились свергать киевскую хунту? Ради того, шоб повторить судьбу освобожденного вашим "русским миром" Донбасса? Абхазии? Приднестровья? Южной Осетии? Разбежались. Аж два раза.
Лучше постарайтесь не бросать мусор мимо урны, не ссать в подъездах и поднимите, наконец, в России цены на водку. Протрезвевшие зададут вам много вопросов и без Одессы.
Вы уже много раз натерли нам мозоль своим портретом в вашем телевизоре, когда зовете Одессу вернуться в свой "русский мир". Вы хотите сказать, шо мы замерзли без вашего "русского мира"? Мы не только не замерзли, но даже не хотим кушать то гэ, которым вы кормите из телевизора свой народ. Одесса не хотела СНГ еще 23 года тому назад. Почему вы вдруг решили, что одесситы променяют теперь свои шансы поехать свободно в Израиль, Америку или вообще в первую попавшуюся Европу на счастье сидеть под санкциями и вместе нюхать процветающего Нижнего Тагила, благоухающего Магнитогорска или прогрессирующего Саратова?
Зачем одесситам идти в вашу новую совдепию? Торговать вашим газом и нефтью мы пройдем мимо. Разве мы станем жить в пределах Садового кольца? Или вы нарежете нам участков на Рублевке? Будем купаться в роскоши, как герои российских сериалов? Шоб мы так жили, как вы там у себя в Кремле сидите и врете.
Что же вы можете тогда дать Одессе, чего у нас нет? Сделать из нас курорт? Так вы уже сделали вчера курорт из братского Сухуми. А сегодня делаете такой же из Крыма. Одесса не хочет курортом в вашу "Новороссию", бо таки боится конкуренции. Мы всегда рады за ваших к нам туристов. Но для этого совсем не нужно присылать нам бурятов и черносотенцев. От нашего климату у них могут выгореть на солнце все танки. И вообще, вся эта ваша идея за новый Советский Союз имеет такой запах, шо бледный вид для нее звучит как комплимент.
Вы у себя там устроили такой ґвалт, что киевская хунта здесь заставляет нас говорить по-украински. Мы здесь как говорили по-одесски, так и будем. А если где-то в суде или на трибуне Рады нас заставят давать клятвы на мове, то лучше мы в Украине будем по-украински говорить, чем в России по-русски молчать. Украина ведь живет в 2015 году. Пока Россия, застрявшая в 45-м, упорно ползет в 37-й.
При коммунистах мы боялись жить бедно. При Незалэжной мы, наконец-то, стали бояться жить богато. Теперь боимся, что вы придете нас спасать от обоих.
Старый рыбак Христофор... немножко завидовал своему родному брату, что из Сартаны под Мариуполем, такому же седому греку Константину. Тот наивно уверовал в вашу "русскую весну". Стал ждать вашего личного визита к нему на свежий козий сыр и красное молодое. И шоб вы — верхом на стерхе. Первый раз стерх прилетел без вас, но вместе с бомбой в октябре 2014-го и убил в Сартане пару людей. Но вы окончательно лопнули Константину терпение, когда второй раз попали со стерха "Градом" уже в феврале ему прямо в дом и сожгли половину. С тех пор оба грека так и ждут, шоб ваша "русская весна" хоть бы никогда и не наступила. Проклинают вдвоем тот момент, когда нечаянно подумали за вас хорошо.
Русскоязычные украинцы говорили раньше на языке Булгакова, Гоголя, Катаева и Ахматовой. Теперь им нравится язык Макаревича, Гафта, Рязанова, Басилашвили, Захарова, Волчек, Мягкова. И всем нам стало не нравиться, как слишком по-русски громко замолчал Немцов. Одесситы говорят на русском языке Ильфа и Петрова. Смеются на языке Бабеля. Вспоминают за старое на языке Куприна. Поют языком Утесова. Грустят языком Жванецкого. Зато Россия ненавидит языком Жириновского. Гадит языком Дмитрия Киселева. Призывает убивать языком Дугина и Проханова. И лжет языком Путина. Наши русские языки — то теперь две большие разницы.
...200 лет назад Одесса отплатила России за добро, по-настоящему подняв ее с колен через главный черноморский порто-франко. Сказочно обогатив при этом казну. Пусть даже немножко оставив себе на кармане. Но судьбы стран, так же как и судьбы людей, пишутся на небесах. И поэтому сегодня Одесса — жемчужина Украины. Которую она тоже обязательно поднимет. Володя, не считайте себя равным Богу, шоб менять его планы.