Пенсіонери. У чергах за допомогою ризикують потрапити під обстріл. фото AFP
Війна на Донбасі триває вже майже рік. За цей час тисячі місцевих жителів змушені були тікати з рідних домівок і шукати тимчасовий притулок у мирній частини України. Але представники старшого покоління часто не можуть виїхати з регіону за станом здоров'я: вони змушені мерзнути в неопалюваних квартирах і судитися з владою в спробах повернути свої пенсії. Так, 11 лютого в Києві суд планує почати розгляд позову 73-річного донецького пенсіонера Володимира Стещенка: він першим з українців наважився судитися з державою через належні йому виплати. Про це "Сегодня" повідомила адвокат пенсіонера Тетяна Волкова, уточнивши, що, за її даними, після цього до суду звернулися ще кілька пенсіонерів. Нагадаємо: влада заморозила всі соцвиплати на Донбасі ще у вересні – через масові пограбування інкасаторських машин. Тепер, щоб отримати гроші, людям потрібно виїжджати на мирні території, але багато пенсіонерів не в силах виконати такий шлях.
Про те, як вони виживають під залпами "Градів", пенсіонери розповідають стримано. "Жити важко – півроку без грошей. Багато хто помирає – у когось серце не витримує, а хтось, страшно сказати, навіть від голоду гине, – говорить Володимир Стещенко. – Добре, хоч гуманітарну допомогу в Донецьк привозять. У наборі – макарони, банка кільки, мука, соняшникова олія. Такий набір отримуємо раз на місяць і розтягуємо пайок до наступного отримання. Але тут є люди похилого віку, які прикуті до ліжка, і у яких просто нікому стояти в черзі за гуманітаркою. Дуже складна ситуація з ліками – багатьох препаратів немає. Стало небезпечно стояти навіть у чергах за гуманітарною допомогою (нагадаємо, 30 січня, під час обстрілу такій черзі, загинули 5 осіб – Авт.) У мене вибухами вибило 12 шибок. Я затягнув вікна плівкою, але коли на вулиці мороз, доводиться спати в зимовій куртці".
Не краща ситуація у селищі Чорнухине, Попаснянського району, на Луганщині. "У нас в сім'ї – паралізована бабуся. Коли починаються обстріли, ми ховаємося в льох. Спочатку ми переносили і бабусю, але їй через це гірше, адже в підвал доводиться бігати по кілька разів на день. Вона сама попросила, щоб її більше не носили в льох. Каже, буде так, як судилося. Так що залишаємо її в будинку, а самі сидимо в погребі і молимося. Поки Бог милував", – розповіла нам пенсіонерка Валентина.
Є серед нинішніх пенсіонерів Донбасу і ті, хто повернувся, щоб допомогти своїм ровесникам. "Наша сусідка недавно поїхала до Австралії – у неї там дочку. Так вона пожила лічені тижні і повернулася додому! Влаштувалася нянькою в одну з лікарень. Сказала, що переживає за своїх подружок, таких же пенсіонерок, як вона. З Австралії вона повернулася з грошима, тому допомагає іншим, як може. Каже, в Макіївці їй краще і спокійніше, ніж в якийсь там Австралії. Донька цієї бабусі – просто в шоці від того, що сталося", – розповіла нам Тетяна з Макіївки.
Готові пиляти дерева на дрова
За словами донбаських пенсіонерів, в найбільшому дефіциті зараз – вугілля і дрова для опалення приватних будинків, ліки, і картки поповнення рахунку для мобільних – щоб люди похилого віку могли спілкуватися між собою і з рідними. Одна з макіївських пенсіонерок, голова ветеранської організації 86-річна Галина Болдирєва нам розповіла, що готова пиляти дерева, якщо почнуться сильні морози: "Поки у мене є в запасі кілька мішків вугілля. Я, що пережила Велику Вітчизняну, до нинішніх подій ставлюся більш стійко. Живу одна, починаючи з серпня, тричі отримувала гуманітарну допомогу. Але я умудряюся ділитися продуктами і вугіллям із сусідами, у яких є маленькі діти. Як же я буду сама їсти, якщо знаю, що у них взагалі нічого немає? Мені теж люди допомагають – нещодавно поповнили рахунок на телефоні на 5 гривень".