Олена та Олександр з міста Щастя Луганської області к ажуть, що звикли до подій в рідному місті. Пара виховує трьох дітей : десятикласника Женю , дев'ятикласника Ігоря та однорічну доньку з дивовижним ім'ям Сабріна . "Ми довго мріяли про доньку , – ділиться Олена . – Ось народилося наше щастя , але , на жаль, в дуже неспокійний час. Перші кроки доньки, а тут – війна. Шкода, що нашим дітям доводиться бачити і переживати це . Жоден батько не побажав би такого своїй дитині . Але ми не в силах зупинити цю війну ".
Родина проживає в одному з віддалених мікрорайонів міста Щастя . За словами Олени , масштабні руйнування цю місцевість обійшли стороною : "У нас кілька разів вилітало скло в одній з кімнат . Але в порівнянні з тим , що багато людей залишилися на вулиці , а хтось загинув , – це дрібниці. Але діти , звичайно , всі розуміють . Донька знає, що стріляють " дядька – солдати". А старші сини підтримують нас з чоловіком і допомагають" .
Чоловік Олени Олександр усіма силами намагається забезпечувати родину. Працює на ТЕС. Зарплату отримує вчасно, але через зростаючі ціни вона не покриває всіх витрат великого сімейства. Соціальні виплати на дитину не отримують ще з літа.
Виживати в сформованих умовах , коли немає виплат, а ціни постійно зростають, родині непросто. Але Олена отримує від Гуманітарного штабу Ріната Ахметова дитячі набори , завдяки чому зможе забезпечувати необхідне харчування для однорічної дочки .
" Найцінніше в наборі від штабу – це памперси. Вам це зараз будь-яка мама скаже. Я їм раділа більше доньки, – посміхаючись, розповідає Олена . – Коштують вони зараз дуже дорого. І ніяк не обійтися. Взагалі , страшно, що ми живемо в таких обставинах і радіємо таким необхідним дрібницях. Спасибо большое Ахметову, що допомагає нам виживати і забезпечувати наших дітей".
Для багатьох сімей, що залишилися в зоні АТО , справжньою проблемою є і медичне обслуговування. Точніше – його відсутність . Хтось із медиків виїхав . Але ті, хто продовжує працювати в нелюдських умовах, мало чим можуть допомогти при відсутності ліків. Олена стурбована тим, що тепер стало небезпечно і фінансово неможливо возити синів у Луганськ на регулярні обстеження до офтальмологів : "У мене самої з дитинства проблеми із зором. Вони передалися і синам. А на тлі стресів зір став падати , особливо у старшого сина".