Перший українець, який відвідав всі 193 країни світу: "У Тувалу мене переконували, що України не існує"

Киянин Костянтин Симоненко став першим українцем, який відвідав всі 193 країни світу згідно зі списком ООН! За роки мандрівок він пірнав до крокодилів у Зімбабве, сидів у в'язниці в Гвінеї, сперечався на Барбадосі з прикордонниками. А крапку в своїй подорожі Костянтин поставив днями в Тихому океані, на острові Пасхи. Саме тут ми застали рекордсмена і поспілкувалися з ним.

Про мету

Костянтину – 44 роки, він працює адвокатом, є співвласником юридичної фірми, одружений, має двох синів. Лише за останні 5 років в одних тільки польотах провів 1260 годин, або 52 дні.

"Мета відвідати всі країни світу я поставив собі 10 років тому. До цього часу я побував майже в 50 країнах. Став планувати всі свої поїздки і присвячувати їм весь свій вільний час і кошти, – розповідає мандрівник. – Я сам планую свій графік роботи так, щоб залишався час на подорожі. Тут неоціненну допомогу мені надає мій компаньйон, який бере на себе управління компанією під час моєї відсутності. Але все одно я не можу залишити бізнес більше, ніж на два тижні. На першому місці у мене все-таки сім'я і робота".

Про страхи

Костянтин зізнався нам, що іноді в подорожах йому бувало не до сміху.

"Страшно було в Іраку, коли я потрапив під ракетний обстріл, страшно було, коли я пірнав до крокодилів у Зімбабве, хоча був в клітці, але страх перед цими величезними рептиліями був на рівні інстинкту, – розповідає Симоненко. – А в Гвінеї я потрапив до місцевої в'язниці. Але саме страх допоміг мені не впасти в паніку і зуміти переконати місцевих поліцейських мене відпустити. А в Сомалі мене постійно охороняли чотири автоматники, і ми змушені були постійно переміщатися по Могадішо, не затримуючись ніде більше 30 хвилин, – не найприємніше враження. Страшно було в Малі, коли терористи увірвалися до готелю і вбили кількадесят постояльців через кілька годин після того, як я звідти виїхав. Страшно було подорожувати Західною Африкою під час епідемії еболи. Але страх – це частина пригоди".

Африка. Тут розбираються в рогах і футболі. Фото: Facebook/konstantin.traveller

Про Україну

Мандрівник-рекордсмен говорить, що в світі все більше знають про Україну.

"Після 2014 року в більшості країн Україна знають і, головне, нарешті почали відрізняти її від Росії, – розповідає мандрівник. – Практично в кожній країні знають два прізвища – Кличко і Шевченко. Про Шевченка знають скрізь, навіть в Чаді і Нігері. Незважаючи на то, що знають про Україну зовсім небагато – загалом до нашої країни досить добре ставлення в світі. Все більше я помічаю українських продуктів за кордоном, причому навіть у найвіддаленіших куточках. Було приємно бачити наше шампанське в Північній Кореї і цукерки в Гвінеї-Бісау. Як не дивно, найнеприємніший інцидент, пов'язаний з моїм українським громадянством, стався на цілком цивілізованому Барбадосі, з яким у нас навіть безвізовий режим. Мене довго тримали на кордоні, не впускаючи до країни. Виявилося, що Україна у них в тому ж списку, що Сирія, Південний Судан і Ємен – країни, де йде війна. Але найсмішніший випадок був на Тувалу – побачивши український паспорт, прикордонники почали дивитися довідник і здивувалися, не знайшовши такої країни. Виявилося, довідник 1991 року випуску".

Про дороги

З огляду на, скільки шляхів-доріжок пройшов киянин, ми попросили його порівняти дороги українські та закордонні.

"Якщо порівнювати з європейськими, японськими або американськими, то, звісно, наші дороги програють, – каже Костянтин. – Але порівняно з іншими країнами у нас далеко не найгірший варіант. Є країни, де асфальтових доріг взагалі лічені кілометри. В тій же Африці відстань в 100 кілометрів долається за 3-4 години саме через жахливі дороги і вкрай хаотичний дорожній рух".

Про плани

Костянтин розповідає, що традиційно привозить додому багато сувенірів – передусім, своїм дітям і друзям.

"А для себе – сувенірні тарілки. Везу з усіх тих країв, де побував".

Зараз список країн закритий – що далі?

"Хотів би написати книгу про свої подорожі – завжди роблю подорожні нотатки, записуючи туди враження, якісь діалоги або події, які мене вразили або здивували, – каже Симоненко. – Думаю, ці подорожні нотатки ляжуть в основу захоплюючої книги про наймаловідоміші країни нашої планети. Подорожувати, звісно ж, не припиню – в світі є ще дуже багато цікавих місць, які я пропустив. Тим паче у мене підростають сини – їм теж потрібно буде показати світ. А хто це зробить краще за мене?".