Рак – один з головних страхів сучасного людства. Він лякає своєю непередбачуваністю і відсутністю гарантованого одужання. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, тільки в 2018 році в світі померло майже 10 мільйонів осіб. Часто пацієнти діагноз сприймають як смертельний вирок і перестають бачити сенс жити далі. Але є ті, хто кидає виклик хворобі і всім тим, хто ховає себе заживо.
Колір – тон в тон на обох руках. Форма нігтів – майже не відрізняється.
Це зараз Влада спокійно і навіть з посмішкою розповідає про манікюр, який робить на протезі руки. До нього вона вже звикла. Звикла, але забути, що пережила – вже ніколи не зможе. Почалося з того, що заболіло праве плече. Біль ставав щодня все нестерпнішим. Не допомагали навіть найсильніші знеболюючі.
"Коли я прийшла до лікаря, на жаль, через якісь обстеження, лікарі сказали, що ви знаєте, тут напевно найгірше, вам треба до онколога. І це були найстрашніші слова, які прозвучали", – ділиться дівчина.
Остеосаркома. Пухлина роз'їдає кістку.
"Мама попросила при мені не вимовляти слово рак, вона помре, є якісь шанси тощо", – розповідає Влада.
Тоді, ще студентка, Влада приховувала хворобу.
"На той час, коли ти говорив, що у тебе рак, люди дивилися на тебе, як на прокажену: господи, у неї рак, вона помре. Говорили, що я не буду з тобою спілкуватися, тому що, а раптом воно передасться. Я кажу: Це не повітряно-крапельна хвороба, Вона не передається", – ділиться дівчина.
По-науковому це називається канцерофобія або онкофобія. І в нашій країні люди ще не звикли, що онкологія – це не смерть, і з нею можна жити. Головний лікар Національного Інституту раку Андрій Безносенко каже: суспільство тільки почало вчитися толерантності.
"Це проблема нашого суспільства. Рак не передається ні при контакті, ні по повітрю, ні статевим шляхом. Ніяк не передається. У нас є стереотипи, що рак – смерть. Підтвердженням тому, що це – не смерть – є мільйон українців, які живуть в Україні без рецидиву", – відзначає він.
За три роки Влада пройшла майже півсотні хімій, втім, рецидиви відбувалися кожні півроку, її прооперували – на місце хворої кістки вставили імплант. Але і це було марно.
25-річна Влада операцію пережила дуже складно. Ще більше жаху відчула, коли через 10 днів після ампутації поїхала в людне місце зустрітися з подругою.
"Коли ти вийшов на вулицю і люди на тебе показують пальцем, а ти без руки – це було страшно. Люди відверталися, дітей відвертали: не дивись, не дивись. Соціум не готовий це прийняти. Ой, вона лиса. Фу. Або у неї немає руки, фу, така молода і так прикро, ну взагалі неможливо", – ділиться Влада.
Втім, через два тижні Влада повернулася на роботу. І там зустріла справжню підтримку і розуміння. Вона тепер сама знає, і намагається донести до інших: рак не дорівнює смерті.
"Ти вже нічого не зміниш – це вже є. Тобі потрібно вчитися заново жити і прийняти це, відпустити і зрозуміти, ну все, далі живемо якось", – каже вона.
Рак змінив її, перевернув її життя. І навіть справжньому коханню він не завадив.
"Ми познайомилися прямо за 3 дні до моєї ампутації. Я подумала – все, на цьому напевно закінчилося наше спілкування, знайомство в цілому. Але його не зупинило те, що як би у мене на той момент не було руки, не було волосся. Мені чоловік зробив пропозицію через 4 місяці", – розповідає Влада.
Тепер Влада все менше звертає увагу на погляди людей. І з легкістю виходить на пляж в купальнику і без протеза. Вона руйнує стереотипи і саме тому – навмисно не називає себе онкохворою, бо термін несе в собі негативний посил. Вона – одужує після онкозахворювання.
Раніше відома виконавиця Євгенія Власова, яка нещодавнопрезентувала нову пісню після перерви в кар'єрі, розповіла, що їй довелося пережити після того, як вона перемогла рак. Про цю хворобу співачка вважає за краще не говорити, але зовсім нещодавно вона зважилася розповісти про труднощі своїм підписникам у соціальній мережі.
Дивіться відео: відверта сповідь Євгенії Власової про найпотаємніше
А між тим, в США вчені почали випробування вакцини, яка може запобігти виникненню раку або загальмувати його розвиток. Дослідження веде Стівен Джонсон разом з колегами з Університету штату Арізона протягом 10 років.