Фото: REUTERS/Kevin Lamarque
Північноатлантичний альянс зробив справжній "подарунок" Москві. На День Росії, 12 червня, НАТО оголосив про отримання Україною статусу партнера розширених можливостей (Enhanced Opportunity Partnership – EOP). Київ йшов до цього три роки, оскільки на саміті Альянсу в Брюсселі 2018 року консенсусу з цього питання серед країн-членів блоку не було. Новий статус дає нам право обіймати посади в штаб-квартирі і командних структурах НАТО, швидко обмінюватися розвідувальними даними і посилювати співпрацю з безпеки в Чорному морі. Такий же статус партнера розширених можливостей є у Австралії, Фінляндії, Грузії, Йорданії та Швеції. В уряді не приховують, що наступний щабель – заявка України на отримання Плану дій щодо членства (ПДЧ). Але чи зможе НАТО прийняти таке рішення без оглядки на Москву?
Широко про EOP в Україні стало відомо відразу після саміту НАТО в Брюсселі 2018 року. По-перше, тоді Київ заявив про свої амбіції стати шостим учасником програми, але Альянс таке рішення не затвердив. хоча в інтерв'ю сайту "Сьогодні" тодішній голова місії України при НАТО Вадим Пристайко говорив, що Альянс і Україна просто не встигли завершити формальності, а в підсумковому комюніке саміту НАТО визнав зацікавленість України в цій програмі і обіцяв розглянути заявку найближчим часом.
"Коли в листопаді минулого року (2017-го. – Авт.) відбувся черговий трирічний перегляд результатів роботи цієї суто військової програми, туди не внесли жодних змін. Всі п'ять країн, які були її учасниками, так і залишилися, нових не додав. Ми висловили зацікавленість приєднатися, не чекаючи наступного трирічного періоду. Натовські партнери сказали: "Взагалі-то такого ніколи не робилося, але давайте спробуємо", – пояснював Вадим Пристайко.
Щоправда, відразу після саміту НАТО влітку 2018-го в інтерв'ю сайту "Сьогодні" колишній заступник генсека НАТО Александер Вершбоу сказав, що Україна не отримала статус партнера розширених можливостей через відсутність консенсусу серед країн-членів НАТО. За його словами, заблокувала рішення не тільки Угорщина через ухвалений Верховною Радою закон про освіту, який, на думку офіційного Будапешта, утискає права угорської меншини на Закарпатті.
По-друге, тодішня заступник генсека НАТО Роуз Гетемюллер несподівано заявила, що EOP – це програма для партнерів Альянсу, які ніколи не планують вступати до НАТО. Тобто для нейтральних країн. Її заява відразу ж викликала хвилю обурень та "зради" в українському суспільстві, оскільки Адміністрація президента Петра Порошенка всіляко декларувала амбіції отримати ПДЧ і стати повноправним членом Альянсу. Стратегічний курс на вступ до ЄС і НАТО навіть закріпили в преамбулі Конституції. Але чи є в України реальний шанс вступити до НАТО? Коли Німеччина і Франція, які 2008 року на саміті Альянсу в Бухаресті заблокували надання Україні ПДЧ, перестануть озиратися на Москву? Чи стане отримання статусу партнера розширених можливостей останнім кроком на шляху до заповітного Плану дій щодо членства?
Сам Альянс в п'ятницю, 12 червня, чесно сказав – ні. "Статус України як партнера з розширеними можливостями не визначає жодних рішень про членство в НАТО", – йдеться в рішенні Північноатлантичної ради.
Що ж нам дає цей статус, якщо він не веде до членства в НАТО? По-перше, за інформацією Офісу віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції в Facebook, це особливий формат співпраці, який НАТО пропонує лише найближчим союзникам. По-друге, Україна буде ще тісніше залучена в усі вчення, брати участь в плануванні операцій Альянсу та навіть обіймати посади в штаб-квартирі і командних структурах.
За словами асоційованого аналітика Центру "Нова Європа" Катерини Зарембо, високопоставлені чиновники Альянсу дійсно спочатку говорили, що статус партнера з розширеними можливостями дають тільки нейтральним країнам. Але, по-перше, такий же статус має Грузія, у якої, як і в України, є амбіції стати членом Альянсу.
"На саміті в Бухаресті і Грузія, і Україна отримали обіцянку стати членами НАТО. Партнерство розширених можливостей – це статус, яким 2014-го Альянс відзначив ті країни, які вже зробили істотний внесок у місії НАТО. Якщо говорити про те, хто заслуговував цього статусу 2014 року з країн, яким він був наданий, то Україна там повинна була бути насамперед. Але 2014 року українське керівництво вирішило, що Україна повинна одержати не EOP, а ПДЧ, і не погодилося на EOP", – сказала сайту "Сьогодні" Катерина Зарембо.
Загалом, за словами виконавчого директора Центру "Стратегія XXI" Віталія Мартинюка, приєднання України до EOP дозволить тісніше співпрацювати з НАТО в рамках діалогу з питань безпеки, а також під час проведення операцій і навчань, відкривається можливість для участі українських військових у плануванні та управлінні навчаннями і операціями Альянсу. Тобто голос України більше звучатиме в Альянсі, що дає нашій державі можливості доносити союзникам українську точку зору про загрози безпеці. А це особливо важливо в контексті триваючої агресії Росії, оскільки викриття агресивних намірів Володимира Путіна на міжнародному рівні є одним з механізмів перешкоджання їх реалізації.
"Важливою складовою є обмін інформацією та досвідом. З одного боку, Україні необхідний досвід дій НАТО в зонах конфлікту, підготовки і протидії загрозам, а з іншого, в України будуть можливості безпосередньо і оперативно інформувати військове керівництво Альянсу і його країн-членів про плани країни-агресора про подальші військові дії проти України. Наприклад, може донести інформацію про підготовку російських військ, про що свідчать навчання в Криму, щодо захоплення частини південних регіонів України і Південно-Кримського каналу. Таке інформування дозволить заручитися підтримкою Альянсу на міжнародному рівні, використовувати можливості впливу НАТО на агресора, викрити надумані пояснення Москви, за якими вона прагне приховати свої агресивні дії", – сказав сайту "Сьогодні" Віталій Мартинюк.
Нагадаємо, раніше генсек НАТО Єнс Столтенберг заявляв, що двері Альянсу для України відкриті, але для вступу Київ повинен виконати свою домашню роботу: