Маніяк. У бесіді з кореспондентом «
В колонії, у якій 4 листопада помер пологовський маніяк Ткач, кілька років тому помер " від серця " маніяк Анатолій Онопрієнко , якому довели 52 вбивства . Після цього найкривавішим став Ткач .
Як стало відомо "Сегодня", Ткачу стало погано в камері приблизно о 14:00. Тривогу забив його співкамерник, Чуєв, вбивця з Житомира. Контролер викликав фельдшера, але це не допомогло. Через годину приїхала швидка, однак допомогти теж не змогла. Але і в лікарню не забрала (там би маніяка охороняли). Близько 19:00 Ткач помер. Поховали його 7 листопада, на спеціальному місці кладовища. На могилі встановили табличку без імені, але з номером. Оскільки Ткач в 2016 році одружився (там же, у в'язниці, на Олені з Ярославля, яка пізніше народила від нього дитину), на відому в колонії адресу дружині дали телеграму. Але вона не приїхала. Джерела кажуть, що вона з рік як перестала їздити до чоловіка і взагалі зникла з поля зору. А згідно із законом тіло померлого у в'язниці довічники можуть видати рідним, але при їх бажанні. Тепер, якщо Олена захоче, їй повідомлять адресу кладовища і номер могили, може приїхати, посумувати.
Одружилися вони так. Спочатку Олена домоглася короткострокового побачення. Побачилася з маніяком, вони поговорили, вирішили одружитися. Подали заяву в РАЦС, там призначили дату. "Весілля" відбулося в спеціальній кімнаті установи. Ніхто з рідних молодят не приїхав, були лише вони, співробітники РАЦСу і адміністрації. Потім "молоді" (Ткачу було 64 роки, Олені – 24) отримали право на тривале побачення (зазвичай 3 доби). Для цього є спеціальні приміщення (у довічників окремо від інших засуджених). Харчування там за свій рахунок, але, кажуть в колонії, якби зголодніли, погодували б із загального котла. Потім Олена ще кілька разів приїжджала (тривале побачення – раз в 2 місяці), потім зникла. Але встигла народити від Ткача дитину, яку, за чутками, нібито забрали її рідні.
Наша газета була першою, якій вдалося зустрітися з маніяком, коли він був ще під слідством, в 2007 році. Сергій був дуже балакучим , нічого не приховував , свої мотиви пояснював плутано . Згадував про роботу на Півночі , де доводилося їсти собак ... І був переконаний , що сидіти буде довго , але не все життя , збирався вийти на волю в 98 років ...
" Сегодня" стало відомо також про другий смерті довічно ув'язненого в тієї ж колонії , відразу слідом за Ткачем . 5 листопада теж від серцевого нападу помер засуджений за вбивство вірмен М. До нього , на відміну від Ткача , рідня взагалі не їздила , кажуть , мати відмовилася , а з сестрою , яка живе в Швейцарії , вбивця спілкувався лише по телефону . Його поховали вчора . Теж в безіменній могилі під номером.