Степан Полторак. Фото: unian.net
Прийнявши вчора відставку Гелетея, сьогодні президент Петро Порошенко, як і обіцяв, запропонував на розгляд парламенту нову кандидатуру на цей пост. Вибір припав на головнокомандувача Нацгвардією Степана Полторака.
На думку директора Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимира Фесенка, таке рішення президента, цілком, закономірно. "Полторак командує Національною гвардією, має досвід керівництва великим військовим формуванням. Брати на цю посаду людину без такого досвіду достатньо ризиковано. Експеримент з Гелетеєм показав, що "кидати" на Міноборони людину з паралельної сфери – це теж несе певний ризик. З іншого боку, Полторак, як я розумію, добре себе проявив під час АТО, тому у президента є довіра до нього", – відзначає політолог.
Подібної думки дотримується й експерт корпорації стратегічного консалтингу "Гардарика" Костянтин Матвієнко. "При існуючих обставинах, міністром оборони має бути кадровий військовий", – сказав він.
Разом з тим, серед військових експертів побутує дещо інша думка.
"Йде підміна понять. Шукають кандидата на посаду міністра оборони, а знаходять на посаду начальника Генерального штабу, – говорить директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. - Якщо йдеться про ефективність, як хочете назвіть – антитерористичної операції, спеціальної операції, то, що у нас зараз відбувається, – то за це міністр оборони не відповідає, він не є головнокомандувачем Збройними силами, за це відповідає начальник Генерального штабу".
При цьому міністр оборони, за словами Сунгуровського, повинен бути достатньо авторитетною фігурою навіть на міжнародному рівні, оскільки він повинен вести переговори з Російською Федерацією. "Він повинен бути авторитетним у колах Кабміну, тому що він веде мову про держзамовлення, про виділення коштів на реформування армії тощо. Він повинен бути авторитетною фігурою в Збройних силах. Він повинен бути хорошим стратегічним менеджером. Не знаю, наскільки пан Полторак відповідає всім цим критеріям", – додав експерт, зазначивши: "Я нормально ставлюся до Полтароку, але я не бачу в ньому тих якостей, якими повинен володіти міністр оборони. Можливо, вони проявляться".
Екс-глава Генштабу Анатолій Лопата, в свою чергу, нагадує, що в переважній частині демократичних країн пост міністра обіймає цивільна особа.
Дійсно, каже Сунгуровський, є два процеси, які дуже сильно взаємопов'язані між собою, але які дуже сильно відрізняються за своєю специфікою.
"Це питання будівництва і розвитку Збройних сил і питання застосування Збройних сил. Це різні процеси і очолювати їх повинні різні люди. Точно так само, як архітектор (в нашому випадку міністр, – ред.) Будує будинок, а начальник ЖЕКу (Генштаб, – ред.) його експлуатує.
До дійсно такий варіант можна застосовувати, вважає Володимир Фесенко, але тільки в мирний час. "А зараз на цій посаді має побут людина з військовими знаннями і військовим досвідом", – зазначив він.