Інфекційна лікарня в Коломиї на Прикарпатті залишилася без лікарів. Майже всі минулого тижня захворіли на коронавірус. Керівник медзакладу – також. Пацієнтів лікує середній та молодший медперсонал. Виходить, що епідемія є, а епідеміологів нема! Близько 5 тисяч вакансій. Торік медичні виші не виконали плану прийому на навчання майже на тисячу місць.
Офіційна версія влади щодо нестачі лікарів у тому, що, мовляв, молодь вважає професію непрестижною через принизливо маленьку зарплатню. Але хіба лише в цьому проблема?
"В Україні була доволі сильна система протидії інфекційним хворобам. Епідеміологи побороли всі найстрашніші болячки на території країни. Холеру – в дев’яностих, – каже професор, проректор з післядипломної освіти Київського медичного університету Світлана Доан. – Дуже було важливе дослідження води. На чистоту. Визначення холерних вібріонів в різних об’єктах навколишнього середовища. Те, що послужило фактором передачі".
"Военнизированная охрана – 5 тысяч военных – это локализовалось очень быстро. И люди даже массово не знали, что есть проблема – такая смертоносная где-то инфекция", – каже завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. Богомольця Ольга Голубовська.
Однак минуло 20 років і зараз в Україні протидіяти епідеміям нікому.
Студентські аудиторії зараз порожні через карантин. Але коли сюди повернеться молодь – не всі місця будуть зайняті. І річ не лише в соціальній дистанції. Дедалі менше охочих стати лікарями в Україні. Торік медичні виші недобрали майже тисячу студентів. Мізерними зарплатами чи поганими умовами праці абітурієнтів не заманиш. А ті, хто вже вивчився, часто йдуть із професії або тікають за кордон.
За словами Ольга Голубовської, престижність медичної професії впала, навіть у ТОП-10 не увійшла на сьогодні. Через це в Міністерстві охорони здоров’я навіть планують знижувати прохідний бал ЗНО для вступу на деякі медичні спеціальності.
Нині в Україні бракує близько 25 тисяч медпрацівників. І найбільша біда – з епідеміологами. Їх удвічі менше від необхідного. Останні п’ять років виші не випускають цих фахівців. Чому так сталося? Щонайперше – зник головний роботодавець – Державна санітарно-епідеміологічна служба. Саме вона здійснювала контроль і профілактику, боролася з епідеміями. А також перевіряла – як бізнес дотримується санітарних вимог. Хабарництво та зловживання владою під час цих рейдів і стали однією з причин ліквідації СЕС 2017 року. Функції розподілили між Держпродспоживслужбою та Центром громадського здоров'я. Втім, повноцінно замінити санепідслужбу не вийшло. А кадри втратили.
"Вы себе вообще не представляете – какое количество высококвалифицированных специалистов предпенсионного, пенсионного возраста остались вообще за бортом. Это люди, которые имеют бесценный опыт работы в очагах, во всех точках земного шара бывших стран СНГ. Они бы могли адаптировать, помочь, подсказать", – каже завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. Богомольця Ольга Голубовська.
Нині в Україні нема ефективної системи відстеження контактів та ізоляції. І не лишилося жодного медико-профілактичного факультету, які навчали епідеміологів.
"Ми не можемо розслідувати всі випадки коронавірусної інфекції. Епідеміолог – або телефоном, або виїжджає в осередок інфекції. Він спілкується із тим, хто захворів. Він визначає коло контактних. І вирішує – як будуть обстежуватись. Всі контактні мають бути на самоізоляції", – каже професор, проректор з післядипломної освіти Київського медичного університету Світлана Доан.
"Часть эпидрасследований положено на семейного врача. Вы представляете? Это вообще не их специальность. Их эпидрасследование заканчиваетсая на уровне семьи. Они спросили у контактных по семье. Все", – каже Ольга Голубовська.
Важливо знайти нульового пацієнта, тобто першого зараженого. Тільки так можна ефективно локалізувати осередок захворювання. І не допустити його поширення. Утім, Україна вже не вперше платить за брак епідеміологів. Через відсутність таких розслідувань 2017-го спалахнула епідемія кору.
"Все эти пациенты. Так как доступ к медпомощи на первом звене ограничен. В этих сыпях – наиболее заразный период – сами садились в транспорт городской. Ехали к нам в стационар. Конечно эта корь расползлась, потому что совершенно никто не работал в очагах", – каже Ольга Голубовська.
"Епідеміолог не лише відстежував, хто захворів. Скільки людей захворіло. Порівнював з тим, що було. Як іде динаміка епідемічного процесу. Він відповідав за планування щеплень планових серед населення", – пояснює Алла Мироненко завідувачка відділу вірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Громашевського.
Без цього не буде колективного імунітету. Тому є загроза повторних спалахів. Через масову відмову від вакцинації Україна в 90-тих пережила епідемію дифтерії. Тоді, за даними МОЗ, захворіло 20 тисяч людей і майже 700 померли.
"Тоді були алгоритми, наприклад, обстежувати всіх хворих ангіною. Або хто мав чіткі прояви дифтерійної інфекції. І активне визначення носіїв токсичних корінобактерій – збудників дифтерії. Щоб швидко ліквідувати цей спалах, просили допомоги у різних країн, щоб нас забезпечили вакциною. І населення було вакциноване", – каже Світлана Доан.
Але зараз немає реальної картини захворювань, тому що зруйновано систему обліку інфекційних хворих.
За словами Алли Мироненко, кількість хворих нібито зменшується в цілому, а смертність від інфекційних хвороб зростає. Але це парадоксально. Так не може бути.
Працювати нема кому. Та й з навчанням фахівців залишаються проблеми. Зараз можна піти на епідеміологію лише в інтернатуру. Але це – одиниці. Тож влада вирішила відновлювати набір епідеміологів у медичні виші. Для них сформують держзамовленння на наступний рік. І нові фахівці з’являться лише за п’ять років. Але вони потрібні вже зараз.
Рівненська область – одна з лідерів по захворюваності на коронавірус.
"Як мінімум необхідно на 30 тисяч населення мати одного епідеміолога. Нам потрібно ще 40% від того – як мінімум людей, які у нас є", – розповідає керівник Рівненського обласного лабораторного центру Роман Сафонов.
Лікарі перевантажені. Нині посилено контролюють заклади освіти. А от розслідувати окремі випадки серед населення фізично не встигають. Потужності вірусологічної лабораторії зросли в десятки разів. Це дозволило автоматизувати багато процесів. Але все одно мусять залучати додаткових фахівців.
"Значна частина часу по факту зараз йде просто на обробку статистичної інформації. Спеціалісти, які далекі зовсім від епідпитань, все одно, так чи інакше допомагають – чи то набирають, заповнюють бази даних відповідні. Роздруковують протоколи досліджень", – каже Роман Сафонов.
А в Кіровоградській області працює лише 10 лікарів-епідеміологів. При цьому шестеро із них – у самому Кропивницькому.
"50% – це люди поважного віку. Які мають досвід у цій роботі. Ми їх безперечно дуже цінуємо. Але враховуючи те, що люди мають поважний вік – вони не завжди можуть працювати на повну зайнятість", – бідкається в.о. директора Кіровоградського обласного лабораторного центру, головний санітарний лікар Кіровоградської області Надія Оперчук.
Нині обласний лабораторний центр також працює як база перепідготовки. Поки тут є лише один інтерн. А ще повернулися деякі фахівці, які в період реорганізації СЕС були вимушені шукати роботу в іншій сфері. Як-от Сергій. 30 років тому, після медінституту лікар-епідеміолог нікуди не зміг влаштуватися. Просто не було місць. Пішов у фармбізнес. Та нині кар’єрні плани змінила коронавірусна пандемія.
"Вирішив вернутися в сім’ю епідеміологів", – каже епідеміолог Сергій Чорний.
Коли ця сім'я стане повноцінною? Чому на сполох не забили ще у 2009-му. Адже тодішня біда – так званий "свинячий грип" – показала, що наявна система протидії – застаріла. І епідеміологи та вірусологи – попереджали.
"Пандемії грипу трапляються з інтервалом від 11 до 40 років. Але треба пам’ятати, що чим більше людей на планеті – тим більше ймовірності виникнення будь-яких нових збудників", – нагадала завідувачка відділу вірусних інфекцій Інституту епідеміології та інфекційних хвороб ім. Громашевського Алла Мироненко.
Нагадаємо, в.о. директора Центру громадського здоров'я Ігор Кузін заявив, що наприкінці жовтня – початку листопада в Україні можуть фіксувати до 35 тисяч випадків вірусної захворюваності на COVID-19 та грип.
Також писалося, що у Києві скоро почнеться сезонний пік захворюваності на грип та ГРВІ. Через епідемію коронавірусу в столиці вже почали готуватися до "хвилі" захворювань – організовують пункти вакцинації і контроль за ліками.