На сороковий день після Воскресіння Христового Православна Церква святкує одне з головних дванадцяти свят року (двунадесятих свят) – Вознесіння на небо Господа нашого Ісуса Христа.
Як повідомляє Центр інформації Української Православної Церкви, посилаючись на главу адміністративного апарату Київської Митрополії архімандрита Віктора (Коцабу), Вознесіння належить до свят, які не мають постійного числа, але завжди відзначаються в четвер на шостому тижні після Великодня.
"Свято Вознесіння дуже важливий для розуміння мети людського життя, тому що людина є одночасно і творінням, яке існує в матеріальному світі, і істотою, яка належить до світу духовного, ангельському, до світу Божественного", – пояснює отець Віктор.
Священик нагадує про те, що в 40-й день після Пасхи Ісус Христос востаннє сказав своїм учням: "Мир вам!", А потім дав останню настанову: "Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів і ось Я з вами по всі дні до кінця віку", про що розповідається в Писанні.
"Подія Вознесіння Господнього докладно описується в Євангелії від Луки і Діяннях святих апостолів, а також коротко в Євангелії від Марка. Вознесіння Господнє – день, коли Христос вознісся на Небо і сів "праворуч Отця".
Після Свого воскресіння Господь являвся своїм учням, розмовляв з ними і повчав їх, велів чекати пришестя Святого Духа. Він піднявся з учнями на гору Оливну, де востаннє благословив їх і вознісся на небо. Близькість і постійне перебування апостолів з Господом в період його земного життя, викликали після Вознесіння Христа розгубленість учнів. Але з'явилися ангели, які повідомили, що Ісус, що вознісся, таким же чином знову повернеться на землю. Так було виголошено пророцтво про друге пришестя Христа", – розповів архімандрит Віктор (Коцаба).
За словами представника Церкви, в віросповідних формулах I-II століть про Вознесіння Господнє йдеться як про один з основних подій земного служіння Ісуса Христа. У більшості древніх символів віри цю подію згадується слідом за Воскресінням. Між тим, в церковних джерелах перших трьох століть не згадується про окремий святкуванні цієї події. Відомий церковний письменник III ст. Оріген не згадує про нього в 8-ій книзі свого твору "Проти Цельсія", де наводить християнські свята. Існує думка, що до III століття це свято святкували разом з празником Зішестя Святого Духа. Не мав він і сьогоднішньої назви "Вознесіння", а називалося "сорокових днем після Пасхи".
У IV столітті Вознесіння Господнє вже стає загальновідомим. Історик Сократ називає його "всенародним святом". Про Вознесіння говорять вже святителі Іоанн Златоуст і Григорій Ніський, Лев Великий й багато інших. В IV ст. цариця Олена побудувала храм на честь цього свята на Єлеонській горі – на місці, звідки вознісся Христос на небо.
Джерела V століття виділяють Вознесіння Господнє в окреме свято – на сороковий день після Великодня, що повинно було підкреслити благодатну роль Святого Духа в порятунку.
У народі це свято ще називають Знесення, Вознесіння або й Щастя. Відомий етнограф Василь Скуратівський з цього приводу пише: "Якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватися, тобто говорити "Христос Воскрес", то після Входження такі поздоровлення уже заборонялися – бо в храмах ховають плащаницю".