Обман, викинуті даремно десятки тисяч гривень і трудове рабство. Все це чекає українця, який вирішив влаштуватися на роботу за кордоном нелегально.
Прибульці зі Сходу: що з дозволом на перебування? Що дає карта поляка? Українець став прибиральником на паркінгу!!! На що йому вистачить?! – Цими питаннями задався наш Сергій Іванов, опинившись в процесі пошуку нелегальної роботи в Польщі – без грошей, без житла і, як пам'ятаємо, без необхідних документів.
Так чи вдалося йому влаштуватися? Ким? І скільки заплатили – в продовженні сенсаційного розслідування.
Більше тижня я провів у Польщі, намагаючись відшукати будь-який заробіток. Хоча працевлаштування мені гарантували ще при виїзді з України.
Але обдурили. Я перешерстив всі місця в столиці – в пошуках нелегальної роботи...
Витрати на пересування, їжу та нічліг наближалися до позначки в 10 тисяч гривень – такого не може собі дозволити український заробітчанин. А коли задумався про повернення на батьківщину, удача посміхнулася...
Почесну посаду прибиральника мені запропонували в агентстві з працевлаштування, організованому нашими ж співвітчизниками. Під'їхати попросили якомога швидше.
Цей самий крайній випадок – через відсутність дозволу на роботу в Польщі – дістався мені. Після побіжного ознайомлення з обов'язками, співробітники фірми натякнули, що візьмуться зробити для мене офіційні документи – не безкоштовно, звичайно ж.
Потрібною людиною виявився наш співвітчизник з центрального регіону України, який без малого рік нелегально працює в Польщі. Володимир, назвемо його так, став провідником у моїй кар'єрі прибиральника паркінгів. Насамперед познайомив з бригадирами.
Каша тут же розпорядилася – сходити в пральню за робочою амуніцією. У комплекті є все, крім спідньої білизни. Речі, природно, не нові: виглядають краще, ніж пахнуть.
Так, Володимира ще просили познайомити мене з колективом і територією. Мій наставник зробив це заочно.
Тобто на теплий прийом колег навряд чи варто розраховувати – для них я – конкурент: можу працювати більше і довше. А значить, всі надбавки будуть пропонувати мені. Тому в каптьорці – отримую першу пораду: не вдавати з себе передовика.
Роботу начальство повинно бачити, тому, позачергово, чиститься дорога, по якій з хвилини на хвилину з'їдуться боси. А далі рухайся, як захочеш, головне мати чисте місце, щоб відзвітувати перед контролерами.
П'ятнадцять годин – це стандартний робочий день прибиральника. Мені випала зміна з шостої ранку до дев'ятої вечора – найсміттєвіша. На фірмі, яка мене працевлаштовувала, сказали, що є ще можливість брати додаткові години, я ж заробляти приїхав. До речі, як пізніше з'ясувалося, документально українці працюють поза штатом супермаркету. Ми надаємо послугу від кадрового агентства. І начальника нашого звуть Наталя. Про неї мій учитель відгукується тепло.
Мені теж стало цікаво, що ж в такому випадку тримає Володя на ненависній роботі? Все виявилося сумно: термін його туристичної візи закінчився, і тепер, щоб уникнути депортації, він змушений залишатися сміттярем, оскільки оформленням легальних документів вже півроку займається кадрове агентство, яке дає йому роботу.
Так, поки нашу з Володимиром позицію на польському ринку праці високою не назвеш. Але за рахунок такої кількості працегодин, в місяць можна заробити до 14 тисяч гривень. На це вижити у Варшаві можна. Плюс іноді щастить з знахідками в смітті – трапляються дрібні гроші або ще придатні речі.
Розпродаж планувався в пральні – тамтешні співробітниці беруть охоче – коштує адже – копійки. І наскільки б подібна робота не дратувала, в ній, за словами Володимира, є свої плюси. Зусиль докладаєш трохи, а гроші при цьому платять справно. Адже при високих зарплатах буває тільки гірше.
Прямолінійність поляків довелося вислухати буквально через п'ятнадцять хвилин, коли весь колектив прибиральників був викликаний на килим до керівника.
Всіх, в тому числі і Володимира, відчитали за погану роботу. Настрій був зіпсований. Я теж налаштувався на догану, коли мене знову попросили зайти в бюро...
Начальниця запропонувала мені якусь подобу підвищення – робота ось на такій мийній машині. Я обіцяв подумати.
Пізніше мені пояснили – підвищенням тут не пахне. Це і є можливість додатково працювати у вихідні. З цього моменту мене і відправили в самостійне плавання. Лавіруючи між урнами і припаркованими автомобілями, я думав: чому Володимир вибирає виживання в Польщі, замість облаштованого життя в Україні. Відповідь я отримав незадовго до відходу.
Рішення Володимира, мій виїзд до Польщі, тому, що запропонували хорошу роботу, схожий на вчинки більшості наших співгромадян. Українці, мріючи про захмарні заробітки, вважають за краще не витрачати час на офіційні документи. А даремно! Це можуть підтвердити як мінімум два сміттярі. Ті ж, хто спочатку подбав про свій легальний статус в Польщі, зустрічали нас з посмішкою на обличчі.
Півтора роки тому Сергій, переїхавши з України в Польщу, заснував власну компанію, яка надає послуги з ведення бухгалтерії.
І результат: в квітні хлопці збираються відкривати представництва в Кракові та Варшаві. А мені, нелегалу, спіймавши облизня, час додому. Робити кар'єру сміттяра я передумав.
Свої 700 гривень за 15-годинний робочий день сьогодні я б точно не отримав. Тому що виплати ведуться раз на місяць і то з двотижневою затримкою. Це стало останньою краплею до того ж до моїх ниючих ніг, і через десять годин прибирання на цьому я вирішив поставити крапку.
Цю та інші новини ви можете подивитися у випуску інформаційної програми "События недели" на каналі "Україна".