Фото: AFP
Від 2,5 до 4 мільйонів українців працюють за кордоном – такі цифри називає віце-прем'єр-міністр Павло Розенко. А за словами українського посла Андрія Дещиці, в Польщі працює близько мільйона громадян України. При цьому життя на заробітках на чужині не припали за смаком 43% з них – це дані Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).
Слюсар-ремонтник Руслан Сірук працює на "Запоріжсталі" з 2007 року, але минулого року вирішив звільнитися і шукати роботу за кордоном. Хотів заробити на квартиру. Влітку Руслан Сірук вирушив до Ізраїлю – туристом. Розраховував знайти роботу на місці. Але до країни його не пустили.
"Сказали, ви їдете працювати нелегально. Нас два дні протримали і першим літаком відправили додому", – розповів Руслан Сірук.
Далі він зробив спробу працевлаштування в Польщі – водієм електрокара. Коли Руслан приїхав до країни, виявилося, що вакансія зайнята, і йому запропонували роботу слюсаря. Втім, на цю роботу його теж не взяли, і довелося працювати мийником. Обіцяних грошей Руслан не отримав і вирішив повернутися до України.
"У Польщі я зароблятиму 17 тисяч (гривень. – Ред.), з яких відняти проїзд, відняти поїсти, вислати дружині. Сенс? Бачу, що я нічого там не заробляю", – зазначив Руслан Сіру.
Руслан – один з мільйонів українців, які намагаються знайти роботу за кордоном.
"Однак часто буває, що після місяця нелегальної роботи "господар" відмовляється платити зарплату людям і каже: якщо ти скаржитимешся, я зателефоную до поліції або погранслужби, – і вони тебе депортують", – розповів голова Міжгалузевої профспілки українських заробітчан у Польщі Юрій Карягін..
Значна частина заробітку йде на їжу, проїзд та оренду житла. Для економії люди селяться в хостелах, причому койко-місце в кімнаті на 4-6 осіб на місяць коштує, як оренда однокімнатної квартири в спальному районі Києва. Порушень прав заробітчан так багато, що, наприклад, в Польщі вже працює кілька профспілок, що захищають їх інтереси. Одне з порушень – в тому, що наших працівників польські роботодавці не страхують.
"Одному хлопцеві відрізало пальці, другий зламав ногу на робочому місці. На жаль, вони обидва були не застраховані, працевлаштувалися напівлегально через посередницькі ці фірми. І це – біда", – зазначив Юрій Карягінн.
Ще одна з причин – в тому, що робота, яку пропонують українцям за кордоном, найчастіше тимчасова, сезонна, а про перспективу кар'єрного росту найчастіше не йдеться. Частина українців не готові шукати кращого життя за межами рідної країни, тому що розуміють: це серйозне випробування для їх родин.
"Втрата соціальних зв'язків – тобто людина, яка їде за кордон, втрачає зв'язок з родиною хоча б частково, втрачають зв'язок з друзями", – зазначила економіст Центру економічної стратегії Юлія Руда.
Руслан Сірук кілька місяців тому повернувся на "Запоріжсталь". Спроби знайти роботу в Ізраїлі чи Польщі він згадує тепер як поганий сон. На запитання: "Якби вам сказали: давай, втретє спробуй", Руслан відповідає: "Та ну його кудись подалі!".
43% відсотка заробітчан, згідно з опитуванням КМІС, повторювати свій досвід не планують, і серед причин вказують такі: складність офіційного працевлаштування; несвоєчасна виплата заробленого; ненормований робочий день; надумані штрафи; повне юридичне безправ'я.
Більшість вірить у краще
Водночас більш як половина українців вірять, що в Україні все налагодиться протягом найближчих 5-15 років. Експерти такий результат пояснюють не тільки підйомом патріотичних почуттів, а й цілком реальними реформами і перспективами тут, вдома.
"Це набір факторів – сприйняття ситуації, віра в краще, бажання вірити в краще, яке стимулює людину до позитивнішої оцінки сьогодення. Плюс треба не забувати про контекст реформ – дуже багато змін відбувається", – пояснила експерт Київського міжнародного інституту соціології, доктор філософії Світлана Хутка.