Фото: pixabay.com
Обмін листівками з людьми з різних куточків планети – це захоплення, яке об'єднало весь світ і жителів 217 країн. Україна входить в десятку лідерів за кількістю надісланих листівок. 9 жовтня, коли святкується Всесвітній день пошти, сайт "Сегодня" вирішив розповісти про те, як працює посткросинг в Україні.
Як повідомляє нам "Вікіпедія", в основі принципу обміну листівками лежить єдина база всіх постркросерів в інтернеті. Видача адрес організована так, щоб різниця між відправленими й отриманими листівками для кожного учасника була мінімальною. Важливо і те, що учасник надсилає листівки одним користувачам, а отримує їх вже від інших.
Сам процес дуже простий. Учасник запитує у системи випадковий адресу іншого учасника і надсилає йому листівку; її одержувач реєструє листівку в системі за допомогою ідентифікаційного коду, який вказав відправник. Коли хоча б одна листівка учасника зареєстрована, його адреса доступна в базі, і може бути видана випадковим чином іншому користувачеві.
Фото: segodnya.ua
У нашої героїні Ольги понад 800 листівок з 54 країн. Посткросинг для неї – своєрідний спосіб подорожувати:
"Дуже пишаюся тим фактом, що у мене листівки з п'яти континентів. З Нової Зеландії, з Південної Африки, Австралії. З країн-ліліпутів, як Ліхтенштейн, Мальта, Ватикан. Я пам'ятаю будь-яку листівку з цих 800, і я пам'ятаю, як вона надійшла , які емоції я відчувала", – розповідає Ольга.
Деякі посткросери полюють за марками. У колекції Ольги є марка з Чилі, марка з портретом королеви Великої Британії, марка із зображенням символу Нової Зеландії – ківі, марка з Ватикану... Останню Ольга чекала кілька місяців. Але коли відкрила поштову скриньку – на листівці марки не виявила.
"Можливо, вона десь відірвалася, можливо хтось хотів її до себе в колекцію ... Але через кілька годин прийшов листоноша і приніс мені цю марку", – згадує Ольга.
Та сама ватиканська марка. Фото: segodnya.ua
Незнайомі люди випадковим чином надсилають одне одному листівки із зображеннями улюблених місць, тварин, відомих особистостей. Але найцінніше те, що зазначено на звороті. Пошарпані, написані від руки листівки передають атмосферу країни і частинку душі відправника.
"Принада посткросингу в тому, що ти підписуєш листівки від руки. Зараз це велика рідкість – все переходить в електронну форму, і такі живі повідомлення від руки дуже цінні. Цю листівку мені прислали з Великої Британії, і чоловік пише, що він нещодавно переїхав до Великої Британії і ще не освоївся. Це якісь начебто дрібниці, але дуже цікаві. У звичайному житті з таким не зіткнешся", – говорить Юля, ще одна героїня нашого сюжету.
Юля – посткросер з п'ятирічним стажем. В її колекції понад двісті листівок, від простих карток з визначними пам'ятками, народними костюмами, до екзотичних – дерев'яних.
Фото: segodnya.ua
"Хтось може розповісти про традиції своєї країни, про страви, якісь рідкісні факти. Плюс можливість просто дізнатися трохи більше про інші країни, про те, що ти більше ніде не дізнаєшся, ні в програмі, ні в книзі, ні в журналі. Тобі ніхто просто так про це не розповість. А отримуючи листівки, ти можеш дізнатися з них якісь цікаві речі", – розповідає Юля.
Щоб надіслати листівку, потрібен інтернет для реєстрації, власне листівка, марка і кулькова ручка.
Україна на 9-му місці в списку країн, з яких надсилають такі листівки. А ось у деяких острівних та африканських країнах, а також у Північній Кореї, живе по одному посткросеру. І отримати листівку від них вважається великим дивом.