Робочий день у неволі триває 12 годин протягом 2-3 місяців. Фото: mix14.livejournal.com
Харків'яни все частіше страждають від торговців людьми. У пошуках високооплачуваної тимчасової роботи українці погоджуються на запрошення з-за кордону, але в підсумку виявляються обдуреними. З початку цього року міжнародні громадські організації зафіксували понад 100 випадків трудової експлуатації. У більшості з них людей не просто примушували виконувати важку роботу без оплати, але й утримували в жахливих умовах і навіть били.
Як розповіла начальник відділу у справах сім'ї департаменту соцзахисту ХОДА Людмила Гоначарова, випадки трудового насильства над харків'янами фіксують, в основному, в сусідніх країнах — Польщі, Молдові, Вірменії, Білорусії і Абхазії, але переважна більшість припадає на Росію. Найчастіше така робота пов'язана з будівництвом або шкідливим виробництвом. Працювати змушують без вихідних, а робочий день може тривати по 12 годин і більше. Як правило, через два-три місяці постраждалих відпускають, і в кращому випадку вони можуть розраховувати на оплату дороги додому.
За словами представника Всеукраїнської коаліції з протидії торгівлі людьми Ольги Білецької, організовують трудове рабство цілі злочинні групи. Вербувальники шукають своїх жертв, як правило, біля центрів зайнятості, їдальнях або в соціальних мережах. Щоб увійти в довіру, вони красномовно обіцяють здобувачеві золоті гори і навіть пропонують транспорт для доставки до місця роботи.
"У нас був випадок, коли жінки і чоловіки їхали на збір ягід, але опинилися на силікатному заводі. Під приводом реєстрації у них забрали паспорти, а коли люди зрозуміли, в якій ситуації опинилися і спробували втекти, їх побили, — розповідає Білецька. — Був випадок, коли жінок вивезли на завод з виробництва цегли, хоча пропонували легку кабінетну роботу на виробництві з зарплатою близько $800 на місяць. Умови були жахливими: їм не підвозили навіть нормальної питної води, годували в кращому випадку локшиною швидкого приготування, не кажучи вже про те, що змушували працювати без вихідних. Коли жінки повернулися, у них були великі проблеми зі здоров'ям".
За словами експерта, за законом держава повинна надавати допомогу виявленим постраждалим. Люди можуть отримати відповідний статус і допомогу. Але підтвердити такий статус у цьому році змогли всього дві людини, оскільки потерпілі повертаються з заробітків" у важкому психологічному стані і бояться називати свої персональні дані.
Щоб не опинитися на гачку у зловмисників, експерти радять слідувати декільком простим інструкціям. За словами виконавчого директора громадської організації "Твоє право" Олександра Полянського, претенденту слід звертатися до фахівців за консультацією, перед тим як погодитися на роботу за кордоном. Наприклад, зателефонувати за номером спеціальної безкоштовної гарячої лінії 527.
"У жодному разі не можна нікому віддавати свої документи, а перед виїздом слід зробити їх копії та "підвісити" скани в мережевій хмарі. При попаданні в іншу країну, відразу ж записати або запам'ятати контакти організацій, які зможуть захистити вас — наприклад, посольство. І зрозуміло, потрібно укладати контракт з роботодавцем і виїжджати тільки легально", — радить Полянський.
КРИМІНАЛЬНІ СПРАВИ РОЗСИПАЮТЬСЯ
Експерти кажуть, що довести факт трудової експлуатації в суді вкрай складно. Подібні справи розсипаються ще на стадіях досудового слідства за відсутністю доказової бази. Прикладом такої ситуації став випадок жительки Куп'янська Харківської області Світлани Єфремової, яка три роки тому поїхала в Росію на збір врожаю. Жінка разом з іншими земляками полола грядки, заготовляла сіно й збирала яблука, але грошей так і не отримала і дивом забрала свій паспорт. Світлана вирішила судитися з нечесними роботодавцями, але покарати їх не вдалося.
"Слідство тривало близько півроку, моєю справою займався адвокат із Києва, і за всіма ознаками того, що сталося зі мною, кваліфікувалося саме як торгівля людьми. Але в підсумку справа навіть не дійшла до суду, і адвокат сказала, що нічого не можна зробити", — розповіла Світлана.