Обіцяють Меморіал. Ініціативна група хоче через п'ять років створити Центр пам'яті в Бабиному Яру / Фото: Анатолiй Бойко
У столиці – дні пам'яті. 75 років тому на території Бабиного Яру сталися масові вбивства невинних людей. Через п'ять років у столиці обіцяють відкрити Меморіальний центр – щоб імена пішли не були забуті, а трагедія не повторилася.
НІКОЛИ ЗНОВУ. 29-30 вересня 1941 року – страшні дні не тільки для Києва і України, а й для всього світу. За ці два дні в Бабиному Яру було розстріляно, спалено, знищено 34 тисячі євреїв, а за весь час війни це місце стало братською могилою для понад 120 тис. чоловік. Не тільки євреїв, а й українців, росіян, ромів, людей інших національностей.
Ті, хто дивом зумів врятуватися і дожив до наших днів, а також родичі загиблих зі сльозами згадують минуле і кажуть: "Краще взагалі не народжуватися, ніж знову пережити таке. Але молоде покоління повинно про це знати, пам'ятати, щоб цей жах не повторився".
У Києві на пам'ять про жертви в Бабиному Яру в різні роки були встановлені кілька пам'ятників: Менора, пам'ятник знищеним дітям, хрест на пам'ять розстріляних православних священиків. Через п'ять років, до 80-ї річниці від дня трагедії в Бабиному Яру, з'явиться і перший Меморіальний центр жертв Голокосту. Вчора в музеї Шевченка була підписана відповідна декларація. Десятки мільйонів доларів, в які оцінюється створення меморіалу, розраховують зібрати за допомогою небайдужих людей, істотний внесок зроблять і члени ініціативної групи зі створення Меморіального центру. Серед її членів – співак Святослав Вакарчук, боксер Володимир Кличко, бізнесмени Віктор Пінчук і Герман Хан, головний рабин України Яків Дов Блайх. Свою підтримку проекту вчора озвучили також президент Петро Порошенко, прем'єр Володимир Гройсман і мер Києва Віталій Кличко.
ЗАХОВАЛА СУСІДКА. Киянину Юрію Фуксу – 80 років. Коли в Бабиному Яру відбувалися масові розстріли, він був п'ятирічним хлопчиком. Юрій Захарович згадує, що його родина жила на Подолі, а його матері дивом вдалося уникнути розстрілу. "Були вбиті бабуся і дідусь, а мама моя Лариса – не знаю чому – тоді не пішла, як інші, за наказом німців до Бабиного Яру. Ми перебралися до однієї з квартир, що пустували. По сусідству жила 37-річна жінка, Коренєва Марія Григорівна. Своїх дітей у неї не було, і ми з однорічною сестрою часто бували у неї. Одного разу, коли я був у неї, а сестричка з мамою вдома, Марія Григорівна помітила з вікна поліцаїв і сховала мене. Маму з сестрою тоді забрали – більше я про них нічого не чув. Пізніше ми переїхали на Куренівку, прожили там до 1943 року. Перед тим як Червона армія увійшла до Києва, німецькі жандарми знову пройшлися по домівках і всіх, кого знайшли, вигнали на вулицю. Я вже добре пам'ятаю, як нас зібрали на Євбазі (нинішня пл. Перемоги) в оточенні автоматників. Багато хто думав, що все знову закінчиться в Бабиному Яру, але нас повантажили у вагони і перевезли до Вінниці", – розповів нам Фукс. Пізніше йому вдалося знайти родичів, з якими він і жив. А ім'я Марії Коренєвої, каже Юрій Захарович, йому вдалося відшукати в списках праведників, залишилося у нього і її фото.
У світі: бібліотека та черевики
У всьому світі налічується більше сотні пам'ятників і меморіалів жертвам Голокосту. Знаменитий "Яд Вашем" в Єрусалимі був заснований 1953 року. Включає до себе Музей історії Голокосту, пам'ятники, архів, бібліотеку, науково-дослідний інститут, освітній центр і багато іншого. Один з найзворушливіших меморіалів на березі Дунаю в Будапешті. На згадку про вбитих євреїв тут стоїть взуття, покинуте її господарями: стоптані чоловічі черевики, жіночі туфлі, дитячі черевички. А Музей історії Голокосту в Вашингтоні вважається найвідвідуванішим історичним музеєм усього світу.