/ Фото: Олександр Яремчук
В Україні найближчим часом стартує реформа державного догляду та виховання дітей, які сьогодні позбавлені батьківського піклування. У найближчі дні, як очікується, президент підпише указ про затвердження Стратегії деінституалізації догляду за дитиною.
Про перспективи та можливі наслідки реформи розповіли журналістам уповноважений президента з прав дитини Микола Кулеба та керівник громадських програм Інституту суспільно-економічних досліджень Маріанна Онуфрик. Нагадаємо, експерт входила в робочу групу з напрацювання положень стратегії. Група працювала рік і за цей час, як зазначила Маріанна Онуфрик, вдалося виробити пропозиції та комплексне бачення майбутньої реформи, яка передбачає поступовий перехід від інтернатної системи виховання дітей до надання соціальних, освітніх та медичних послуг відповідно до потреб сімей з дітьми за місцем їх проживання .
Кошти – не для дітей
Як повідомив Микола Кулеба , сьогодні в Україні налічується 744 установи інституційного догляду державної і комунальної форм власності , в яких постійно проживає 105783 дитини ( за станом на 1 вересня 2016 року) . І тільки 8741 дитина , або 8 % , є сиротами або позбавленими батьківського піклування . У решти 92 % дітей в інтернатах , а це 97 042 людини , є батьки . В основному сім'я віддає державі на виховання своїх дітей через бідність або наявності у дитини особливих потреб , в тому числі інвалідності .
Микола Кулеба повідомив , що в цьому році з державного бюджету на утримання інтернатів виділено 7 млрд грн . Однак 85 % цих грошей іде на утримання приміщень і заробітну плату персоналу , і тільки 15 % – на потреби дітей . Виходить , що в день на дитину витрачається 27 гривень , з яких 23 – на харчування , 3 – на одяг і тільки 1 гривня – на лікування .
Доведено , що три місяці перебування дитини в інтернаті затримують її розвиток на місяць , три роки – на рік . При цьому більше 50 % вихованців інтернатів проживають там більше 3 – х років . " Система інтернатного догляду дітей є дорогою, неефективною і шкідливою для дитини , її сім'ї і для суспільства в цілому . Особливо негативними являються наслідки для дітей до 3 років , у яких найбільше спостерігається затримка фізичного та психоемоційного розвитку " , – говорить Маріанна Онуфрик .
Уповноважений президента з прав дитини запевняє : " Наукові дослідження показують , що у дітей раннього віку в результаті знаходження в інтернаті , пригнічується розвиток активності головного мозку , що викликає неврологічні та поведінкові розлади , порушення емоцій і мови протягом подальшого життя " . Проте шкоду від перебування дітей в інтернатах не усвідомлюють ні батьки , які направляють їх туди , ні держава , що віддає перевагу такій формі альтернативного догляду .
Унікальна роль суспільства і общин
"Саме суспільство, зокрема, громадські організації та ЗМІ як активна його частина, повинні грати унікальну роль і виступити двигуном змін системи інституційного догляду за дітьми в Україні", – переконана керівник громадських програм Інституту суспільно-економічних досліджень Маріанна Онуфрик. Вона зазначає, що Україна ще в 1991 році, приєднавшись до Конвенції ООН з прав дитини, визнала те, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особистості необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.
Маріанна Онуфрик зазначає, що сім'я не повинна залишатися один на один зі своїми складними обставинами. Якщо є діти з особливими потребами, в тому числі з інвалідністю, вони повинні отримувати всі необхідні соціальні послуги за місцем проживання: раннє втручання, денний догляд, підтримане проживання, а також якісні медичні послуги, інклюзивну освіту. Саме на це повинні бути спрямовані перші кроки держави в процесі реформування системи інституційного догляду за дітьми. "Головне завдання реформи – попередити потрапляння дітей в інтернатні установи, а також, виходячи з того, що сьогодні 92% дітей в установах мають біологічних батьків – створити всі умови, щоб діти могли повернутися в сім'ю. Коли сім'я буде отримувати допомогу від держави, підтримку від суспільства, потреба в інтернатах поступово відпаде сама", – говорить Маріанна Онуфрик.
Відмовившись від інтернатної форми виховання , держава зможе направити належне фінансування на підтримку сім'ї і дітей з особливими потребами . Адже утримання дитини в інтернатному закладі є в два – три рази дорожче , ніж підтримка на рівні громади . " За розрахунками міжнародних організації , витративши 1 долар на послугу раннього втручання , держава економить 7 доларів на соціальну підтримку цієї людини протягом її життя " , – говорить аналітик ІОЕІ .
Європейські сусіди України вже або проводять успішно, або завершили процес деінституціалізації догляду дитини. У Польщі, Угорщині, Румунії, Молдові відсоток вихованців інтернатних установ становить не більше 0,5% дитячого населення. В Україні на сьогоднішній день – 1,5%. За словами Миколи Кулеби, реформа передбачена на 10 років, в її результаті частина інтернатів залишиться, але в кожному з них буде жити 100-300 дітей, як зараз, а 6-12. "Ми розраховуємо, що через 10 років в Україні в інтернатах будуть знаходитися не 106 тис. дітей, як зараз, а не більше 30 тисяч", – зазначив уповноважений президента з прав дитини.
Після підписання указу президента наступним кроком має стати затвердження відповідного плану дій по деінституціалізації . Далі – окремий план по кожній області , кожному інтернату , вивчення потреб кожної громади в забезпеченні соціальними послугами і кожної дитини і її сім'ї в їх отриманні . Обидва спікери відзначили , що на поточному етапі в процесі деінституціалізації головним є не питання закриття інтернатних установ , а підтримка дітей та сімей , їх виховують .