Вже протягом тижня в різних російських ЗМІ з'являється інформація про підготовку указу Володимира Путіна про незаконну паспортизацію українців, які проживають на окупованому Донбасі. Офіційно в Кремлі це не підтверджують, але і не спростовують. А ось неофіційно, через російські ЗМІ, дають сигнали, що "Путін готовий забути про указ, якщо в Україні складеться сприятлива політична ситуація". В інтерв'ю сайту "Сьогодні" колишній посол США в Україні Джон Гербст сказав, що після президентських і парламентських виборів в Україні в Кремлі сподіваються побачити при владі достатню кількість проросійських політиків, що "дозволить Путіну відкинути Україну назад від ЄС і НАТО, наблизивши до Москви".
Ні українським політикам, ні самим українцям, схоже, поки не до цього. Вся увага прикута до виборчої кампанії, яка ось-ось закінчиться, і дебатів, які вперше в історії відбудуться на стадіоні "Олімпійський". Правда, за словами співробітника британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House Джеймса Шерра, поки Київ з головою занурений у вибори, Росія може скористатися моментом для дестабілізації і навіть широкомасштабного військового наступу. В інтерв'ю сайту "Сьогодні" британський експерт спрогнозував подальші кроки Росії і розповів, як Україна може цього уникнути.
- Чи бачите Ви передумови для зміни Нормандського формату і Мінського процесу?
- Думаю, це питання абсолютно неважливе. Важливим є те, в якому форматі західні партнери будуть поводитись, як справжні союзники України. Незважаючи на неефективність Мінська, там містяться дуже потужні пункти на користь України. І єдина сторона, яка твердо і суворо їх дотримується, – це Україна. Все могло б покращитися вже давно, якби Німеччина і Франція, партнери України, вказали на це Росії. Якби вони сказали Росії: "Нам зрозуміло, і ви це продемонстрували найочевиднішим чином, що у вас немає бажання дотримуватися навіть засадничих положеннь цих домовленостей, тому ми не бачимо сенсу вести з вами "війну" на виснаження за столом переговорів".
Тому цей формат абсолютно даремний. Але коли у Росії з'явиться бажання сказати щось серйозне, коли Росія захоче показати, що серйозно налаштована виконувати взяті на себе зобов'язання за домовленостями, тоді ми повернемося за стіл переговорів. А до цього ми просто можемо вирішити з українськими партнерами, як ми можемо зробити їхню позицію більш ефективною, і ми зробимо те саме з нашими союзниками в Європі.
- А як щодо посилення Нормандського формату за рахунок США і Британії, яке пропонує команда одного з кандидатів у президенти України?
- Це була позиція Юлії Тимошенко, яку цей кандидат запозичив. Давайте будемо точними тут: вона перша запропонувала реанімувати Будапештський формат, додавши до нього Євросоюз, який досі офіційно не бере участь. Також, я думаю, була помилка Британії, що не наполягла на цьому із самого початку Мінського процесу, оскільки підпис Британії стоїть під Будапештським меморандумом. Тому Лондон повинен бути за цим столом переговорів. Але я повернуся до своєї першої відповіді: проблема формату менш важлива, ніж проблема сенсу. Як ми будемо вести переговори з Росією, яка переконана, що час на їхньому боці, що Україна паде, що в Заходу урветься терпець і він піде? Як ми поводитимемось під час переговорів і за дверима кімнати, де ці переговори ведуться? Як будемо переконувати Росію, що вони помиляються? Сама по собі зміна переговорного формату не змінить цього.
- Ви допускаєте, що Путін на перших порах може навіть піднести наступному українському президенту кілька подарунків. Наприклад, звільнити наших військовополонених...
- Він може зробити скільки завгодно робити добрість – це не має значення. Головне, щоб наступний український президент і його команда розуміли, що таке путінська Росія, яка їхня мета, в чому полягає їх методологія, а також розуміли глибину їх жорстокості, які б "подарунки" Путін не пропонував. Він завжди це буде робити з метою отримати щось натомість, а це завжди буде дуже руйнівним для України. Або ще більше збити з пантелику людей і спровокувати ще більший розкол. І це те, що потрібно розуміти. Якби методи і цілі Росії з самого початку сприймалися без ілюзій, сьогодні б Росія знала, що в Україні вона програла.
- Чи є небезпека ослаблення санкцій проти Росії?
Це не небезпека. Я вам зараз скажу, що насправді є величезною небезпекою. Між президентськими і парламентськими виборами в Україні є пару місяців, і Росія збирається зробити все від неї залежне, щоб використовувати цей момент і зміцнитися в Україні. Я не хочу допомагати кандидатам у президенти. Але хто б не виграв, він повинен розуміти, що якщо він на ключові посади почне призначати людей, які так чи інакше пов'язані з олігархами, на вулицях України будуть демонстрації.
Хто б не виграв, він повинен розуміти, що українські виборці продемонстрували, що з них уже досить, і вони будуть використовувати безжалісний підхід. Сподіваюся, кандидати це розуміють. Інакше цим скористається Росія аж до масштабного військового наступу в Україні. Росіяни можуть подумати, що зараз у них з'явилася прекрасна можливість, якої може вже ніколи і не бути, тому потрібно намагатися зараз. Це те, що може докорінно змінити гру. Тому з президентськими виборами в Україні, навіть якщо другий раунд пройде чудово, чисто і справедливо, все не закінчується. Росія не збирається здаватися – ми вступаємо в новий етап боротьби. Це битва, яка триває щодня, і Росія шукає нові можливості.
- Як тоді бути з Німеччиною – учасницею "Нормандського формату" і головним лобістом "Північного потоку-2", який позбавить Україну транзиту і загрожує існуванню нашої ГТС в принципі.
- У німців було багато можливостей, щоб щось сказати і зробити з "Північним потоком-2". Люди, які перебувають в кращому становищі, аби в подальшому впливати на Німеччину, люди в Єврокомісії, яка встановлює правила, люди в урядах, які стежать за дотриманням цих правил і повинні схвалити заключні етапи будівництва Nord Stream-2, такі як Данія, яка зараз заблокувала будівництво (Данія не дала дозвіл на прокладання труби в своїх територіальних водах, але, як неодноразово писав сайт "Сегодня", Росія може змінити маршрут прокладання трубопроводу – Авт.).
Але врешті-решт ця проблема повинна бути вирішена самою Німеччиною, яка дуже розділена, а також між Німеччиною та іншими її партнерами в ЄС, і Єврокомісією. Україна тут більше нічого не зможе зробити. Україна повинна сфокусуватися на собі та своїй власній трансформації.