2001 і 2002 роки принесли Україні і радість від нових досягнень, і сльози від катастрофи у Скнилові, жертвами якої стали 77 осіб.
27 липня 2002 року назавжди увійшло в історію країни як один з найчорніших днів. На аеродромі Скнилів літак Су-27 впав прямо в натовп глядачів, які дивилися авіашоу. 77 людей загинули в мить ока, ще 500 постраждали.
За скнилівську трагедію покарали п'ять осіб, у тому числі двох пілотів, які встигли катапультуватися. Командир екіпажу Володимир Топонар, який відсидів 11 років, досі не визнає своєї провини. "Я себе вважаю навіть не жертвою, а постраждалим у цій трагедії", – сказав він.
Скнилівська трагедія стала найбільшою в світовій історії авіашоу.
2001 Рік став роком відродження української мрії в авіації: у небо після 10 років забуття піднявся найбільший літак у світі – Антонов-225 "Мрія". "Мрію" зібрали ще наприкінці 80-х в одному екземплярі. Вона повинна була транспортувати радянський космічний човник "Буран". Але цю програму закрили, а "Мрія" виявилася нікому не потрібна. Літак залишили іржавіти під відкритим небом. "У нього не було двигунів, довелося замінити дуже багато обладнання. Доля літака могла виявитися такою ж, як і у багатьох інших, які тут стоять – як у музейного експоната", – розповів командир екіпажу Ан-225 "Мрія" Дмитро Антонов.
"Мрія" – найбільша і найпотужніша повітряна вантажівка у світі. Літак настільки величезний, що ледь помістився б на футбольному полі, а важить він як 300 мікроавтобусів. Поруч з Ан-225 "Боїнги" і "Аеробуси" здаються карликами. Тільки наша "Мрія" може підняти в повітря 250 тонн вантажу, і це лише один з 200 світових рекордів українського чудо-літака.
Оренда "Мрії" коштує близько 50 000 доларів на годину, зате кожен її політ – ціла подія. "Коли літак прилітає в Лейпциг, німці влаштовують цілі екскурсії: беруть автобуси і возять людей", – розповів Дмитро Антонов.
Українська "Мрія" досі – одна єдина, живий доказ того, що для нас немає нічого неможливого.
У побутовому житті початок 2000-х ознаменувався для українців відкриттям першої мережі супермаркетів. Люди, що звикли штовхатися на ринках у спеку і холод, почали ходити за покупками в магазини. Першою реакцією була недовіра: невже дійсно можна просто брати продукти з полиць? "Таке враження, що я був як Мауглі: мене ніби тримали в джунглях, а потім випустили в супермаркет. Очі розбігалися, вперше був шок: як так, коли все є?" – Згадує музичний продюсер Володимир Бебешко.
Перші відвідувачі супермаркетів просто дивилися на товар. "Багато хто приходив, як на екскурсію, брали візок і дивилися, що продається. Розуміли, що дорого, але з порожніми руками з магазину вийти не могли. Тому брали коробок сірників", – розповідає ведучий програми "События недели" каналу "Україна" Олег Панюта.
А ось для злодіїв ера супермаркетів стала "золотою". Камери тоді ставили не скрізь, а охоронці ще не були такими пильними. По 20 – 30 безкарних крадіжок за день в ті роки були звичайною справою.
На екрани на початку 2000-х вийшлов перший популярний мюзикл "Вечори на хуторі біля Диканьки" режисера Семена Горова. Поєднання поп-музики і українських народних пісень забезпечило оглушливий успіх. "Там було багато хороших знакових пісень", – говорить Володимир Бебешко. "Вечори на хуторі" здивували ще й несподіваними перевтіленнями. Мало хто впізнав у страшненькій сільській плетусі Ольгу Сумську. "Семен Горов запропонував мені повністю перевтілитися і загримуватися. Андрій Данилко назвав мене дурепою з трояндою", – згадує актриса. "Вечори на хуторі біля Диканьки" поклали початок цілої традиції мюзиклів на українському телебаченні.
У спортивному житті країни також відбулися зміни: донецький "Шахтар" вперше став чемпіоном України.
2002 рік став трагічним для київського "Динамо". Команда втратила великого тренера Валерія Лобановського.