В Україні тисячі шахтарів, ризикуючи життям, п'ять днів на тиждень проводять під землею. На глибині 500 метрів кожна секунда може стати останньою. Головне тут – безпека. "Сегодня.ua" провела один день з гірником шахти ДТЕК ім. Героїв Космосу і познайомилася з однією з найнебезпечніших професій.
"Ті, хто спускаються в шахту, змінюються"
29-річний Дмитро працює в шахті з 2011 року. У дитинстві молодий чоловік мріяв стати професійним спортсменом – волейболістом, але вирішив, як і тисячі павлоградців, стати гірником. Ранок Діми починається о 5:00: він прокидається, снідає і чує від дружини одну і ту ж фразу – "повертайся додому живим". Попереду зміна на шахті.
У шахтарському місті Павлограді робота гірником вважається престижною, праця під землею добре оплачується. За десятки років існування шахти тут з'явилися цілі трудові династії. Батько Дмитра – теж шахтар.
"Спочатку тато не хотів, щоб я був гірником, – розповідає Діма, – але з моїм рішенням погодився. Хороша зарплата, та й соціалка... Влаштуватися сюди було складно, на приватних шахтах багато бажаючих працювати".
На роботу він добирається на власному автомобілі, для тих, у кого немає машини, є автобуси. Вони доставляють робітників з різних районів міста.
О 6:30 потрібно бути на шахті, пройти щоденний інструктаж. Розповіли про правила поведінки під землею і кореспондентам "Сегодня.ua": не можна відходити від провідника, залишати саморятівник (балон з киснем), проносити з собою їжу, напої, електронні пристрої та чого-небудь торкатися без дозволу. Шахта ім. Героїв Космосу – надкатегорійні за небезпекою вибуху газу метану, і будь-яка, навіть найменша, іскра може призвести до сумних наслідків.
Для шахтаря інструкції докладніше, вони залежать від наряду робіт.
О 6:40 Діма отримав наряд. Потім переодягнувся в спецівку, намотав онучі, натягнув високі гумові чоботи, отримав каску. Шахтарі досі використовують саме онучі замість шкарпеток – кажуть, вони зручніше. З приводу онуч є і особлива гірницька прикмета: їх не прийнято перемотувати, поки ти на зміні. Це вважається не до добра.
Після перевдягання в лампової Дімі видали трикілограмовий саморятівник з киснем, лампу і респіратор. Лампу заряджають кожен день, а рятувальник ще перевіряють на ушкодження, в шахті його потрібно постійно носити з собою. На деяких дільницях лампа на касці – єдине джерело світла. Необережний крок може коштувати життя. Безпека в шахті – головне. Розслаблятися тут не можна ні на секунду.
У випадку аварії кисню в рятівника вистачить на 60 хвилин. За чотири роки роботи використовувати його шахтарю не доводилося.
О 8:30 – спуск на глибину 510 метрів. Кліть опускається зі швидкістю 4 метри в секунду (вчетверо швидше звичайного пасажирського ліфта в типовому 7-15 поверховому будинку). Від занурення на глибину закладає вуха і крутиться голова. Новачкам шахтарі радять широко позіхнути – як у літаку.
"Пам'ятаю, як перший раз спускався в шахту. Розумієш, що глибина півкілометра, страшно. Коли спускаєшся, одночасно знаходишся і на висоті – під тобою сотні метрів, і на глибині – між тобою і поверхнею землі відстань збільшується з кожною секундою", – розповідає Дмитро.
"Ті, хто спускаються в шахту щодня, змінюються. Я на собі це відчув. Починаєш відчувати життя інакше. У шахті ти відповідальний не тільки за своє життя, але і за життя тих, з ким працюєш. Одного разу я помітив, як у робочого нога стояла на лебідці. Ще б кілька секунд, і він залишився б інвалідом. Я вчасно помітив, крикнув, і він прибрав ногу. Потрібно бути постійно уважним", – згадує Діма.
Діма працює бригадиром однією з ремонтних бригад, у нього в підпорядкуванні вісім чоловік. На шахті трудяться чотири зміни. Перша – ремонтна. Механіки перевіряють роботу всього оборудованіяпод'емной машини, проводять плановий і аварійний ремонти механізмів. Від уважності і професіоналізму бригади Дмитра залежить робота всіх наступних змін, безпеку шахтарів та видача вугілля на-гора. Бригада ділиться на групи і перевіряє вугільну та 3 породних завантаження (4 горизонти: 350 м, 370 м, 470, 510 м).
"Під землею механіка працює в агресивному середовищі, знос і поломки головне не усувати, а попереджати", – розповідає працівник ремонтної бригади.
Друга, третя і четверта зміни – безпосередньо видобувають вугілля і проходять гірничі виробки.
Діма проведе в шахті кілька годин, потім підніметься "на нульову точку" і продовжить роботу. Шахтар не може проводити під землею більше 12 годин на добу, стандартна зміна – 6:00. Працювати довше доводиться під час планового ремонту або у разі аварії.
Медпункт під землею
Робота в шахті – не тільки небезпечна, але і зовсім не щадна для здоров'я. Через пилу страждають легені, через постійного шуму і перепаду температур закладає вуха, часті дрібні травми. У цій шахті цілий рік тримається один температура – 22 градуси тепла. В принципі комфортно. Але, як кажуть гірники, є такі шахти, де глибина – величезна, більше 1 км, провітрювання – утруднене, і температура у виробках – значно вище. На шахті ім. Героїв Космосу стоять нові вентилятори, їх поміняли в 2012 році – і з температурним режимом і припливом свіжого повітря ситуація нормальна.
І тим не менш, тут є медпункт. У двох невеличких кімнатках під землею, на глибині 370 метрів, цілодобово чергує фельдшер. Як зізнався медик, шахтарі за допомогою звертаються не часто, на здоров'я скаржитися тут не прийнято. Іноді трапляються травми – найчастіше забої. У медпункті можуть виміряти тиск, вручити таблетку від головного болю, надати саму першу медичну допомогу. Вже на поверхні нададуть необхідну допомогу в повному обсязі.
У шахтоуправлінні ДТЕК ім. Героїв Космосу трудиться майже 4,5 тисячі осіб, з них кілька сотень – жінки. Під землю спускаються всього пара десятків дівчат. "Жінкам тут не місце", – говорять гірники. У колективі немає дідівщини, але є суворі правила, які не прийнято порушувати. "Там де у нас двоє, там є старший", – пояснили на вході в шахту. Бригадир відповідає за життя підлеглих, а від їхніх дій залежить безпека колег.
На шахті діє "сухий закон". "Якщо хтось порушує правила або приходить на роботу в нетверезому стані, він ризикує не тільки своїм життям, а й життям і здоров'ям інших шахтарів", – розповідає Дмитро. Тому "сухий закон" працює не формально, а на ділі. Павлоградські шахтарі – колектив великодосвідчений, пережили і бачили всяке, і сьогодні попусту ризикувати – ніхто не готовий.
Піднявшись на нульову позначку, Діма продовжує роботу з підйомною машиною. Вона забезпечує підйом вугілля з шахти, піднімає скіпи з вугіллям. Це – серце шахти. Машина працює – вугілля йде, машина зупинилася – застопорилися всі виробничі процеси.
Компанія ДТЕК кілька років тому придбала для шахти нову вугільну машину вартістю 153,5 млн гривень. Стара машина відслужила в шахті 35 років і вже не задовольняла потреби виробництва.
"Ті, хто не бував в шахті, гірників не зрозуміють"
Перша зміна закінчує свою роботу о 14:15. Але робоча зміна триває: Дмитро здає в лампової рятувальник, респіратор і лампу. А після – в баню. Завтра, коли він знову повернеться на шахту, для нього підготують чисту спецівку.
Будинки шахтаря чекає любляча дружина і маленький син. Діма сподівається, що його дитина шахтарську династію не продовжить – робота важка.
"Ті, хто не бував в шахті, гірників не зрозуміють. Але я своїх колег глибоко поважаю. Багато з них знаходять в собі сили і після важкої трудової зміни займатися спортом, робити щось корисне, важливе і цікаве". – Говорить шахтар.
Дмитро – один з кращих волейболістів на шахті. У робітників є своя команда, яка змагається з гірниками інших павлоградських шахт. Серед десяти команд спортсмени шахти ім. Героїв Космосу вже кілька років залишаються найкращими, у тому числі завдяки Дімі. Після роботи він часто йде на тренування, годинами грає з колегами.
У 2014 році шахтоуправління ім. Героїв Космосу видобуло 4,6 млн тонн вугілля – це 7% усієї української здобичі. За рік провели 27 км підземних гірничих виробок – відстань від Києва до Броварів. Шахтоуправління входить до складу ДТЕК.