/ Фото: Сьогодні
2 лютогов самому центрі Києва – на вулиці Саксаганського, був убитий пластичний хірург, керівник DMK Ukraine Андрій Сотник, який перебрався в столицю з Донецька. Коли чоловік зайшов в арку будинку, де орендував житло, ззаду до нього підбіг невідомий і кілька разів вистрілив. Після чого зловмисник забрав пакет і зник у невідомому напрямку.
Це вже не перший такий злочин у столиці, коли відомого політика або підприємця вбивають просто в центрі міста – як правило, всі ці злочини виявлялися замовними. Читайте про ТОП-7 найгучніших убивств на замовлення, вчинених у Києві, в спеціальному матеріалі сайту "Сьогодні".
1998, Вадим Гетьман
Якщо не першим, то напевно одним з перших гучних замовних убивств у Києві за час незалежності України стало вбивство "батька гривні" Вадима Гетьмана – визначного ще з часів УРСР економіста і фінансиста. У 1992-1993 роках Гетьман очолював Національний банк України, за його ініціативою була створена Українська міжбанківська валютна біржа.
Гетьмана вбили 22 квітня 1998 року біля 20:00 в ліфті будинку на столичній вулиці Суворова, де він жив із сім'єю. Фінансист не любив ходити з охоронцями, водія відпустив біля під'їзду. У нього випустили шість куль разом із "контрольним" пострілом у голову. Тіло виявили сусіди.
На момент своєї загибелі Гетьман формально ще був народним депутатом України, хоча чергові вибори до парламенту навесні 1998-го програв. Але з програшем не змирився, почав із цього приводу судову тяжбу. Виникла версія: розстріляли, щоб не розкрив зловживання на виборах.
Згідно з іншою версією, замовником вбивства був одіозний експрем'єр Павло Лазаренко, що в подальшому не знайшло підтвердження. Серед основних мотивів вбивства банкіра (до речі, вчителя і політичного "батька" Віктора Ющенка) називали перерозподіл сфер впливу на банківському ринку. А одним з наслідків – банкрутство банку "Україна" (колишній Агропромбанк УРСР, яким Гетьман керував раніше) через кілька років.
У квітні 2003 року випадково попався на бійці в ресторані Сергій Кулєв – убивця Гетьмана був засуджений довічно, але після вироку раптово відмовився від своїх свідчень і заявив, що його змусили обмовити себе. У серпні 2005 року Сергій Кулєв направив до Верховного суду України лист з проханням про помилування, але, як відомо, досі перебуває в ув'язненні.
Як курйоз можна відзначити, що подільник кілера на прізвище Ільченко, в чиї завдання входило відслідковувати переміщення жертви і страхувати Кулєва, був загримований жінкою – переодягнений у жіночий брючний костюм сіро-коричневого кольору, в перуці з світло-русявого волосся до плечей і з макіяжем. Браунінг з глушником він тримав у жіночій сумочці. Суду Ільченко не дочекався, пропав безвісти. Імовірно, був убитий.
2007, Максим Курочкін
27 березня 2007 року просто на порозі Святошинського суду Києва був застрелений російський бізнесмен Максим Курочкін, якого називали в ЗМІ кримінальним авторитетом Максом Скаженим. Свій шлях у великий бізнес він почав з контролю над знаменитим ринком "Лужники" в Москві. У 2001 році зі своїм партнером Олександром Бабаковим купив контрольні пакети акцій кількох українських обленерго. Став співвласником першого п'ятизіркового готелю в Україні – "Прем'єр-палац" (Київ) і готелю "Ореанда" (Ялта). Також придбав ринок "Озерка" в Дніпропетровську.
Курочкіна вбили відразу після засідання суду в справі про вимагання, в якому його звинувачували: бізнесмен перебував у Лук'янівському СІЗО під слідством з 20 листопада 2006 року. Стрілянина почалася приблизно о 17:00 на вулиці, коли Курочкін вийшов з будівлі суду під конвоєм трьох охоронців зі спецпідрозділу МВС "Грифон". Стріляв, схоже, снайпер – куля влучила в серце. Сержант міліції, який охороняв Макса Скаженого, отримав два непроникних поранення черевної порожнини. Стріляли з горища будинку № 23 на вулиці Якуба Колоса, розташованого навпроти будівлі суду, – на горищі правоохоронці знайшли снайперську гвинтівку з оптичним прицілом Sako TRG-42 і штатив. Нібито одна з мешканок бачила двох чоловіків, які в масках вибігли з будинку після того, як пролунав постріл.
Це був не перший замах на Курочкіна – його вже намагалися підірвати вночі проти 6 листопада 2004 року в Києві, на вулиці Антоновича. Коли бізнесмен у супроводі двох охоронців підійшов до свого авто, в припаркованому неподалік Volkswagen Polo спрацював вибуховий пристрій. Сам Курочкін не постраждав, а ось охоронці отримали серйозні поранення.
Бізнесмен підозрював, що його скоро вб'ють, про що заявив на суді й попросив відпустити його на підписку. Але суд відмовив. До речі, незадовго до вбивства Курочкіна в селі Плюти, що під Києвом, був застрелений у власному джипі начальник його охорони.
Як стало відомо згодом, Максима Курочкіна вбив кілер Жора Армані – кримінальний авторитет Тимофій Ратушний, 1976 року народження, росіянин, уродженець Дніпра, колишній спецназівець і спортсмен. Убивство він скоїв разом з невстановленим напарником, з місця події вони втекли на автомобілі марки Mazda, яку потім знайшли покинутою на Печерську.
У травні 2007 року Ратушному заочно пред'явили звинувачення в умисному вбивстві, а у квітні 2008-го його оголосили в міждержавний розшук. Однак віз і нині там.
2016, Павло Шеремет
Вранці 20 липня 2016 року відомий журналіст Павло Шеремет був підірваний у своїй машині на розі вулиць Богдана Хмельницького та Івана Франка, навпроти "МакДональдса" – це просто в центрі столиці. Вийшовши з будинку о 7:45 ранку, Шеремет сів за кермо і встиг трохи від'їхати, після чого машина вибухнула. Як заявили в полку "Азов", журналіст того ранку їхав висвітлювати їхню акцію протесту. Очевидці події запевняли, що після вибуху машини Шеремет був іще живий.
Машина не належала Шеремету – авто було зареєстроване на керівника видання "Українська правда" Олену Притулу. Убитий журналіст останні п'ять років жив у Києві, працював в "Українській правді", був ведучим на "Радіо Вєсті". Незважаючи на досвід роботи в Росії, Павло Шеремет відрізнявся проукраїнської позицією і активно критикував режим Володимира Путіна і агресію РФ.
У день убивства основною версією слідства була професійна діяльність журналіста. Цю версію озвучив радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк, додавши, що розглядається серед інших і озвучена Антоном Геращенком версія про російський слід, а також версія про вбивство на ґрунті особистих конфліктів. Про професійну діяльність як про причину вбивства говорили і в Європі.
У серпні 2016 року в мережу "злили" відео з камер спостереження, на яких можна розгледіти обличчя закладчиков бомби, після чого слідство не зрушало з мертвої точки кілька років. А 12 грудня 2019-го стало відомо, що поліція затримала нібито причетних.
Затримані за звинуваченням у вбивстві журналіста Юлія Кузьменко, Андрій Антоненко та Яна Дугарь виявилися не останніми людьми. Наприклад, Кузьменко є не тільки відомою волонтеркою і лікарем-рентгенологом, але і на момент арешту завідувала відділенням рентгенографії та ендоваскулярної хірургії (так називаються операції на кровоносних судинах) в Науково-практичному центрі дитячої кардіології та кардіохірургії Міністерства охорони здоров'я України.
Крім того, в 2016 році Кузьменко була відзначена президентської нагородою "За гуманітарну участь в антитерористичній операції" і волонтерською премією "Євромайдан SOS 2016".
Андрій Антоненко, також відомий під псевдонімом Riffmaster – популярний в Україні рок-музикант, педагог по класу гітари. У різний час Антоненко брав участь у групах "Лепрозорій", ADEM, DAZ Machine, а з 2003 року виступає як сольний артист. Крім цього, він відомий як автор пісні "Тихо прийшов, тихо пішов", яка вважається гімном Сил спеціальних операцій ЗСУ, сержантом яких є сам музикант.
Медсестра Яна Дугарь брала участь у бойових діях на Донбасі.
Слідчі вважають, що Дугарь проводила розвідку біля будинку Шеремета напередодні вбивства, а Антоненко і Кузьменко підклали вибухівку. Саме Антоненка, у якого під час обшуку була виявлена міна (що згодом не підтвердилося), слідство називає організатором цього злочину. Всі подробиці читайте в спецтемі " Розслідування вбивства Павла Шеремета".
2016, Павло Зможний
Рано-вранці 20 вересня 2016 року в селі Крушинка Київської області був убитий 42-річний директор фірми Caparol в Україні Павло Зможний – його застрелили під час прогулянки із собакою. Повідомлення про вбивство надійшло від перехожого, який побачив на дорозі невідомого закривавленого чоловіка без ознак життя. Місцеві жителі підтвердили, що в місцевості, де сталося вбивство, були чутні характерні звуки, схожі на постріли. У Зможного стріляли тричі з машини "Газель", припаркованої неподалік, – машину знайшли того самого дня на в'їзді до Києва.
Убивство кваліфікували як замовне: Зможному неодноразово погрожували, і навіть на пробіжку він виходив з травматичним пістолетом. Крім того, кілька місяців тому в нього закрився фірмовий склад з фарбою і лаками, через що він звільнив частину співробітників своєї компанії, які висловлювали з цього приводу активне невдоволення в соцмережах.
Але вбили директора німецької компанії не колишні підлеглі, а професійні кілери, які спеціалізуються на замовних вбивствах. Виконавці були затримані у вересні 2019 року. У банду входило сім злочинців, яких заарештували, коли розслідувалиіншу гучну справу – вбивство начальника відділу реклами Київського метро в січні 2019-го. Чоловіка позбавили життя на Різдво трьома ударами ножа в спину.
2017, Олександр Ряжев
У середу, 8 березня 2017-го, близько 20:00 біля елітної багатоповерхівки на вулиці Антоновича (де, до речі, є і консьєржі, і охорона, і відеоспостереження), біля шлагбаума, що перекриває в'їзд у двір будинку, зупинився "Мерседес". У цей момент до машини підійшов убивця, який чекав жертву поблизу, і зробив шість пострілів по авто з пістолета Макарова.
У машині їхали одеський бізнесмен Олександр Ряжев, його восьмирічна донька Настя і шестирічний син Діма. Ряжев, в якого вцілили чотири кулі, помер у швидкій по дорозі в лікарню. Найжахливіше, що обидві дитини також отримали вогнепальні поранення, але, на щастя, вижили. Дівчинка отримала вогнепальне поранення руки, а хлопчик був поранений у ногу.
Убитого бізнесмена 10 березня поховали в Одесі на Таїровському кладовищі. Як розповідали місцеві жителі, попрощатися з ним приїхало дуже багато людей, а біля кладовища вишикувався парк дорогих авто. Були серед присутніх і місцеві депутати.
Олександр Ряжев із сім'єю переїхав до столиці з Одеси за кілька років до загибелі. У будинку на вул. Антоновича, поруч з яким сталося вбивство, сім'я орендувала квартиру. Ряжев вів ресторанний бізнес і заснував кілька закладів, причому не тільки в Києві й Одесі, а й у Москві.
Про загиблого бізнесмена писали, що в певних колах його знали під прізвиськом "Беня". Раніше "Беня" фігурував у кількох рейдерських скандалах. "Засвітився" Олександр і в політиці – близько 10 років тому вважався помічником нардепа, а сам у 2007 році балотувався до ВР за списками однієї з партій, але не пройшов. Також був кандидатом у депутати Одеської облради.
Вбивство Ряжева як дві краплі води схоже на аналогічний злочин, скоєний у Києві за рік до цього. 6 квітня 2016 року серед білого дня на бульварі Дружби Народів біля готелю "Дружба" був у такий же спосіб розстріляний 45-річний бізнесмен, співвласник спортклубу Тарас Зіновенко. Вбивство сталося за аналогічною схемою – коли підприємець виїжджав на своєму авто з парковки, до нього підійшов невідомий, зробив кілька пострілів упритул і зник на авто. Бізнесмен загинув на місці.
Інформації про розкриття цих злочинів досі немає.
2017, Денис Вороненков
23 березня 2017-го близько 11:25 просто в центрі столиці – на перетині бульвару Тараса Шевченка і вулиці Пушкінської, був застрелений ексдепутат Державної думи РФ Денис Вороненков. Як заявив ексдепутат Держдуми Ілля Пономарьов, який на момент убивства також перебував у Києві, Вороненков ішов на зустріч із ним.
Коли Вороненков з охоронцем вийшли з готелю "Прем'єр-палас", невідомий відкрив вогонь по ексдепутату. Під час перестрілки кілер був поранений охоронцем і помер того ж дня в одній зі столичних лікарень. Охоронець також був поранений, але вижив. За словами тодішнього генпрокурора Юрія Луценка, на місці події було вилучено близько 20 гільз і зброя кілера – пістолет ТТ.
Цікаво, що в 2016 році Вороненков разом з дружиною, відомою оперною співачкою Марією Максаковою, емігрував в Україну і прийняв українське громадянство.
Юрій Луценко назвав убивство показовою стратою з боку Кремля за те, що Вороненков був одним зі свідків у справі про державну зраду експрезидента України Віктора Януковича – саме у день вбивства він мав давати свідчення.
Згідно з іншою версією, Вороненков працював у Федеральній службі протидії наркотикам та контрабанді РФ, у нього було спеціальне військове звання полковника. Внаслідок проведених ним розслідувань були звільнені декілька десятків генералів ФСБ, зокрема людина, яка пізніше зайняла посаду керівника служби безпеки "Роснафти", якою керує Ігор Сєчин – людина, наближена до президента РФ Володимира Путіна.
Слідство встановило, що вбивство скоїв громадянин України Павло Паршов. Уродженець Севастополя, він був завербований російськими спецслужбами, і нібито йому було поставлено завдання потрапити в один з підрозділів ЗСУ або Національної гвардії. За словами Юрія Луценка, замовник перебуває на території РФ, він має відношення до злочинних кіл Росії, а також живі контакти із спецслужбами РФ.
2017, Максим Шаповал
27 червня 2017 року о 8:16 на перетині вул. Механізаторів і Солом'янської прогримів потужний вибух в автомобілі Mercedes, в якому був командир підрозділу Головного управління розвідки Міністерства оборони України Максим Шаповал. Це сталося в той момент, коли автомобіль розвідника загальмував на світлофорі перед перехрестям, просто під вікнами Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Шансу вижити у водія не було – авто перетворилося на купу брухту, а фрагменти тіла загиблого розлетілися на десятки метрів. Уламками машини були пошкоджені кілька інших автомобілів, постраждали під час надзвичайної події двоє перехожих. За попередніми висновками, вибуховий пристрій був закладений у салоні автомобіля.
Відразу після вбивства неофіційно правоохоронці говорили про те, що це могла бути помста за роботу розвідника і спроба приховати інформацію, якою він володів. У РНБО також зазначили, що вбивство Шаповала відбулося за таким самим сценарієм, що і вбивство українського контррозвідника полковника Олександра Хараберюша. Нагадаємо, 31 березня 2017-го він також загинув унаслідок підриву авто на перехресті, на багатолюдній вулиці Маріуполя.
Справа зрушила з місця у квітні 2019 року, коли невідомий чоловік підірвався, коли намагався закласти міну під машину офіцера розвідслужби у Києві. Нібито диверсант був громадянином однієї з країн Середньої Азії, на його тілі були характерні татуювання. В результаті есбеушникам вдалося затримати цілу диверсійну групу.
Як виявилося, бомби в автомобілі Шаповала і Хараберюша заклав співробітник т. зв. центру спеціальних операцій "МГБ ДНР" Олег Шутов, уродженець Донецька, який виконував "замовлення" російських спецслужб. Шутов орендував і квартиру в будинку, де жив Шаповал, і навіть сусіднє паркомісце. Після скоєння злочину він зник спочатку в РФ, а потім на Донбасі. Служба безпеки показала журналістам відео з камер спостереження, які зафіксували підривника Олега Шутова. На ролику видно, як він зайшов на підземний паркінг близько 21:00 з білим пакетом у руці й попрямував до автомобіля Шаповала, а через кілька хвилин повернувся вже без білого пакета. За годину з лишком Шутов покинув квартиру і поїхав на іномарці.
На згадку про Шаповала в Києві було відкрито меморіальну дошку.