У транспорті , на вокзалах або в жвавих місцях часто доводиться стикатися з людьми , які просять милостиню. Дуже багато з них дійсно потрапили в складну життєву ситуацію, і для них це єдиний шанс вижити. Для інших жебрацтво перетворилося на свідомий спосіб заробити на життя. В результаті деякі "професійні" жебраки заробляють більше столичних менеджерів, повідомляє програма " Ранок з Україною" на каналі "Україна".
У жебрацтві головне – вигадка. Деякі просто припадають до землі і мовчки простягають руку. Але більш спритним людям завжди є, чим здивувати. "Знайте: ви маєте справу з акторами, і вони хочуть оплесків аудиторії. Тільки якщо в театрі ми плескали в долоні, то маючи справу з жебраками, ми ляскаємо купюрами, дістаємо їх з гаманця. А це театр", – говорить психолог Вадим Колесников.
Люди легко прощаються зі своїми грошима, ділячись ними зі сліпими. "Кожен з нас шукає якийсь образ, який йому зрозумілий. Це і є попадання в емоційний досвід. Про це і режисери, і сценаристи добре знають", – коментує психолог. "Кожен жебрак знає: він повинен не стільки викликати жалість, скільки викликати огиду", – каже Колесніков.
Чому люди віддають невідомо кому невеликі, але свої гроші? "Даючи гроші жебракові, ви відкуповується від нього. Ви посилаєте потужний сигнал: "Як добре, що я не жебрак. Добре, що не я прошу милостиню. І я дам гроші за те, щоб це ніколи не трапилося", – пояснює психолог.
Часом милостиню просять вагітні жінки, у яких немає іншого шляху забезпечити себе. Однак частина з них теж можуть бути "акторами". Ніхто не наважиться запитати у начебто вагітної жебрачки, як вона потрапила на вулицю з дитиною під серцем. Але часто замість дитини вони ніжно прикривають зім'яті ганчірки.
За день жебраки можуть заробити близько 300 гривень, за місяць це майже 9 000 гривень. Такою зарплатою може похвалитися не кожен столичний менеджер. Зазвичай зароблені гроші жебраки несуть своїм "босам", які "кришують" їх на робочих місцях. Ті можуть віддати 20-30% заробленого жебракові.