Школам набагато легше зібраті гроші з батьків, ніж писати бюджетні плани. Фото: pixabay
Збір грошей – це вічна проблема всіх українських шкіл. З початком навчального року батьки часто тільки те й роблять, що скидаються на ремонт класу, подарунки та квіти вчителям, крейду, нові парти, путівки і солодкі столи. Незважаючи на те, що в Міністерстві освіти неодноразово нагадували, що всі побори в школах – це протизаконне вимагання, нічого не змінилося. В основі фінансування шкіл лежить фінансове планування. Перед початком кожного року школи мають скласти план того, що їм буде потрібно – меблі, господарські матеріали, спортінвентар, і т.ін. У цих запитах керівники шкіл повинні чітко прописати, скільки грошей їм потрібно на ту чи іншу позицію.
Та школам набагато простіше взяти ці гроші у батьків своїх учнів, ніж обтяжувати себе і складати грамотні бюджетні запити.
Але проблема не тільки в школах. Дуже часто саме батьки ініціюють збір коштів на все, що можна. Згадаймо хоча б нещодавню історію у харківській школі, коли представниця батьківського комітету не дала учениці торт, замовлений до закінчення чверті, оскільки її батьки не здали гроші на святкування. А на прохання дівчинки піти додому вчителька відмовила, тому дитині довелося просто сидіти і спостерігати, як її однокласники святкують.
Такі ситуації далеко не поодинокі. Батьківські комітети повсюдно складають плани, кошториси, вирішують, що потрібно подарувати конкретному вчителю, як відсвяткувати закінчення навчального року, які парти в клас краще купити. Тим, хто з ними не згоден і не хоче здавати гроші, загрожує клеймо вигнанця.
"Тут батьки виступають в ролі своєрідної касти, яка в своє коло впускає лише тих, хто гроші здає, скидається на ці бенкети і т.ін. А інших просто виключають з цієї касти, і це виливається в те, що часто люди забирають документи зі школи і змушені звідти бігти в буквальному сенсі. Бо все це позначається на дітях. І це не людські відносини, люди себе так не поводять. Я вважаю, що це просто неприкрита сегрегація. Поки існує практика збору грошей, ми спостерігатимемо за витісненням тих дітей, родини яких не хочуть скидатися, неважливо з яких причин – чи то у них немає грошей, або вони не згодні з такою політикою. І ось таких людей виживатимуть. Я вважаю, що батьківські внески не просто нелегальна річ, про що неодноразово говорилося – це антигуманна річ, бо це неприкритий спосіб вижити зі свого касти тих людей, які не хочуть так робити, та й не повинні так робити", – коментує ситуацію Єгор Стадний, виконавчий директор аналітичного центру CEDOS.
За результатами дослідження Transparency International Україна з'ясувалося, що 9 з 10 батьків регулярно сплачують щомісячні внески. Майже чверть всіх опитаних заявила, що платить майже 50 грн щомісяця, а найбільш поширеними є щомісячні внески від 30 до 200 грн.
Коли батьків запитали, на що вони найчастіше здають гроші, найпопулярнішими відповідями виявилися: "на ремонт" (19,9%) і "невідомо" (19,6%). На третьому місці були "господарські товари" (16,5%), під якими батьки мали на увазі закупівлю лампочок, рушників, серветок, миючих засобів тощо, далі – "канцтовари" (8%), "оплата послуг охорони" (7, 3%) і "подарунки/премії вчителям" (6%).
За фактом і керівництво шкіл, і надто ініціативні батьки, які хочуть обдарувати всіх вчителів путівками в теплі країни і квітами, займаються звичайним вимаганням, прикриваючись тим, що все це робиться на благо дітей. Якщо ви виступите проти, найімовірніше, вам скажуть – не хочете, не здавайте, це добровільно. Але після відмови від цієї "благодійності" дитина, чиї батьки не захотіли в черговий раз скидатися, відчує на собі несхвалення інших однокласників і вчителів.
Олена Бондаренко, співголова ГО "Батьки SOS", розповідає, що в минулому році їх організація намагалася підрахувати, скільки батьківських грошей йде на середню освіту. Суми вийшли захмарними.
"Зібрати цю інформацію, скільки грошей готівкою батьки передали один одному в руки, а потім кудись вище, просто нереально. Тим не менш, ми спробували. Ми опитали батьків по Києву, скільки грошей вони здають до фонду школи і класу щомісяця. Ми не питали, скільки щорічно вкладають в ремонт класу – там сума збільшилася б удвічі. Так ось, за нашими приблизними підрахунками ця сума в Києві сягає двох мільярдів гривень. Ми опитали близько 20% шкіл і садочків, а потім це все помножили на кількість закладів, які є в столиці", каже Олена Бондаренко.
Вона додає, що батьки помилково гадають, ніби-то, вкладаючи гроші в школи, вони інвестують в майбутнє своєї дитини. Насправді це інвестиції в те, що керівництво навчальних закладів і надалі працюватиме за принципом невтручання.
"Ви інвестуєте в те, щоб наша влада завжди могла сказати: "нічого, що ми парти не купили, батьки куплять". І ми самі винні в тому, що привчили місцеву владу перекладати відповідальність на наші плечі", – зазначила Бондаренко.
Більш докладно про те, чому в школах збирають гроші з батьків і як це виправити, читайте в матеріалі сайту "Сегодня": Збір грошей на крейду і парти: як боротися зі шкільним вимаганням.