Фахівці радять відпочивати без докорів сумління. Фото: svoyaki.com.ua
Традиційні травневі свята цього року в поєднанні з суботами і неділями "дали" цілих 13 вихідних. Це підняло хвилю вже традиційного обговорення: а чи можемо ми дозволити собі настільки тривалий відпочинок, поки економіка стагнує, а в країні війна?
Напередодні березневих вихідних екс-міністр економічного розвитку Павло Шеремета написав у своєму Facebook "Для захисту України слід було б скасувати частину існуючих вихідних, ніж вводити нові". Наприкінці квітня його підтримав і журналіст Денис Бігус: "У травні в Україні буде 13 (ТРИНАДЦЯТЬ) вихідних днів. А потім всі ці люди захочуть пенсію від держави". Втім, так чи виправдано це обурення?
ЄС: трудоголіки і лінивці
За підрахунками аналітиків Інформаційної кампанії StrongerTogether, з 365 днів у 2014 році 104 були вихідними (суботи та неділі), десять днів довелося на державні свята: Новий рік, Різдво, 8 березня, Великдень, 1 і 2 травня, День Перемоги, Трійця, День Конституції та День Незалежності. Нарешті, КЗпП гарантує найманим працівникам 24 дня щорічної оплачуваної відпустки. Таким чином, 138 днів у 2014 році (майже 40%!) ми відпочивали. Цього року відпочивати будемо ще один день – 14 жовтня, новопризначений Верховною Радою в березні День захисника України.
Здавалося б, механічно зменшити число вихідних, наприклад, удвічі і на виході отримати пропорційно збільшений ВВП – ось він, рецепт економічного зростання.
На ділі, звичайно, не все так просто: якби економічні проблеми можна було вирішувати, продовживши робочий час, перед нами не стояла б зараз проблема безробіття і неповного використання виробничих потужностей. Продуктивність праці пов'язана з кількістю робочих годин у році, але залежність ця зворотна, кажуть статистичні дані ОЕСР з найбільш економічно розвиненим країнам світу.
З країн ЄС лідерами по годинах, відпрацьованим середньостатистичним працівником в 2013 році, є Греція, Польща та Угорщина. Список продовжують країни Центральної та Східної Європи, а також жертви кризи 2008 р – Ірландія, Італія, Португалія. Тим часом, одні з найбільш розвинених країн ЄС – Нідерланди та Німеччина – займають, відповідно, останнє і передостаннє місця. В "ледачою" частині списку також Норвегія, Данія, Франція, Словенія, Бельгія, Швейцарія.
Приблизно та ж картина, до речі, і з середньою кількістю фактично відпрацьованих робочих годин на тиждень: головними "трудоголіками" є країни другого і третього ешелону, тобто саме ті, які знаходяться внизу рейтингу продуктивності праці. При цьому, у Польщі один людино-годину "коштує" $28,4, а в сусідній Німеччині – $62,2.
Це не дивно, адже продуктивність праці за визначенням обернено пропорційна його тривалості. Якщо в країні не впроваджені технології, що дозволяють більш ефективно розпоряджатися трудовими ресурсами і йти інтенсивним шляхом розвитку, то доводиться домагатися зростання ВВП екстенсивним шляхом "трудових подвигів" від заходу до світанку. Правда, значних результатів ця стратегія не може забезпечити в сьогоднішній економіці, і хвалитися тут нічим: як правило, висока тривалість робочого часу є ознакою технологічної відсталості країни.
Продуктивність взагалі мало залежить від старанності працівників: головним чином вона росте пропорційно інвестиціям в технології та основні фонди. Ось з цим дійсно в України великі проблеми порівняно з країнами ЄС.
Інвестиційна діяльність в останні 20 років була на дуже низькому рівні, і в результаті загальна продуктивність економіки дійсно серйозно падала – але зовсім не в результаті вихідних днів і відпусток.
Всім до станків і верстатів?
У кожній країні законодавство встановлює ряд офіційних святкових днів, які є вихідними. Не скрізь вони оплачуються роботодавцем, але загальне фактична кількість неробочих святкових днів (від 7 в Греції до 15 у Словаччині) в більшості випадків перевищує український показник (11).
Наприклад, в Англії неробочими днями є 1 січня, п'ятниця напередодні Великодня і понеділок після неї, перший понеділок травня, останній понеділок травня (введений в 1965 р. замість "плаваючого" понеділка після Трійці) і останній понеділок серпня.
Таким чином, людей стимулюють влаштовувати собі канікули на Новий рік і в квітні-травні. Назви свят не важливі: багато дати не мають взагалі ніякого офіційного "обґрунтування", а ті, які мають (Великдень і Різдво), давно вже сприймаються повсюдно в Західній Європі звичайними світськими святами.
У Польщі перелік свят, як і в Україні, помітно змінився за останні 25 років, але їх загальна кількість залишилося приблизно таким же. Особливо примітна історія Першотравня: після 1989 року Сейм не наважився відбирати у населення травневі вихідні, тому свято просто перейменували з "Дня всесвітньої солідарності трудящих" в "Державне свято".
До того ж, на 3 травня призначили ще одне свято – річницю прийняття конституції 1791 року. В результаті польські трудящі, як і українські і західноєвропейські, отримали фактичні додаткові травневі канікули: нормою є перенесення робочих днів у травні, та й у зимовий сезон теж. Наприклад, зараз у поляків будуть довгі вихідні 25-28 грудня, а потім 1-6 січня. Бажаючі можуть взяти ще три дні відпустки і не виходити на роботу два тижні поспіль.
Між іншим, у Польщі список свят не звужується, а навпаки, розширюється: вже після настання кризи, в 2011 р. поляки почали офіційно святкувати Богоявлення.
Нарешті, задоволеність умовами праці, сприйняття їх як справедливих і, як наслідок, готовність добре працювати за хорошу зарплату і довгі відпустки – теж важливий фактор підвищення віддачі від кожного працівника, який в масштабі країни переважує норми оплати праці або додатковий прибуток від скасованих відпусток.
Одним з факторів втрати темпів економічного зростання в СРСР брежнєвських часів була специфічна трудова етика тих часів: "ви думаєте, що платите нам, а ми думаємо, що на вас працюємо". Що стосується сьогоднішнього ЄС, то рівень задоволеності роботою закономірно вище в Норвегії, Нідерландах і Німеччині (79%, 75% і 73%, відповідно), ніж в "працьовитих" Словаччині, Греції та Угорщині (61%, 57%, 57%).
Майбутнє економіки, схоже, в інвестиціях і модернізації, але ніяк не у скасуванні вихідних. Навіть навпаки – ударну працю міг давати економічний результат на зорі індустріалізації, але не в умовах нинішньої економіки. Тому фахівці радять – відпочивайте без докорів сумління!
Денис Горбач, Валентина Кузик, Інформаційна кампанія Stronger Together